—Ќќƒ≤…Ќ≤ «ј—ќЅ»

—нод≥йними засобами називають фармаколог≥чн≥ речовини, ¤к≥ за в≥дпов≥дних умов спри¤ють розвитку сну.

ќсновна вимога до снод≥йних засоб≥в пол¤гаЇ в тому щоб вони викликали сон, максимально наближений до нормального ф≥з≥олог≥чно сну.

—он Ї активним життЇво необх≥дним ф≥з≥олог≥чним процесом, характеризуЇтьс¤ повною в≥дсутн≥стю св≥домост≥, зниженн¤м збудливост≥ ≥ пригн≥ченн¤ рефлекторноњ д≥¤льност≥. ћозковий кровооб≥г п≥двищуЇтьс¤, диханн¤ стаЇ р≥дшим, температура т≥ла падаЇ. ќбм≥нн≥ процеси у головному мозку (утворенн¤ ј“‘, креатин фосфату, синтез глюкози) п≥двищуютьс¤. ¬их≥д соматотропного гормону п≥д час сну зб≥льшуЇтьс¤.

” стан≥ сну в≥дбуваютьс¤ ритм≥чн≥ чергуванн¤ двох фаз: пов≥льно хвильовоњ та швидко хвильовоњ (парадоксальноњ). Ќа долю пов≥льно хвильовоњ фази припадаЇ 75 Ц 80% в≥д загальноњ тривалост≥ сну. ’арактерною ознакою пов≥льно хвильовоњ фази Ї на¤вн≥сть на електроенцефалограм≥ пов≥льних, високо ампл≥тудних хвиль.

Ўвидко хвильовий сон пор≥вн¤но з пов≥льно хвильовим б≥льш Фтенд≥тнийФ.

як в≥домо, п≥дтримуванн¤ стану сну чи бадьорост≥ залежить у першу чергу в≥д функц≥њ активуючоњ системи мезод≥енцефальноњ ретикул¤рноњ формац≥њ. ѕри њњ пригн≥ченн≥ розвиваЇтьс¤ сон, при збудженн≥ Ц настаЇ стан бадьорост≥.

—он розвиваЇтьс¤ в результат≥ пригн≥чуючоњ д≥њ на ретикул¤рну формац≥ю г≥пногенноњ системи. √≥пногенна система Ї хол≥нерг≥чною, вона складаЇтьс¤ ≥з висх≥дноњ (спинноталам≥чн≥ шл¤хи, бульбарн≥ центри, варол≥њв м≥ст) ≥ низх≥дноњ частини (кортикальн≥ в≥дд≥ли, л≥мб≥чна система). ќбидв≥ частини г≥пногенноњ зони про¤вл¤ють гальмуючий вплив на мезод≥енцефальну ретикул¤рну формац≥ю. ‘ази сну (швидка ≥ пов≥льно хвильова) залежать в≥д того, чи розповсюджуЇтьс¤ гальмуванн¤ ретикул¤рноњ формац≥њ на таламокортикальну систему (швидко хвильовий сон), чи н≥ (пов≥льно хвильовий сон), оск≥льки ¤дра таламуса мають синхрон≥зуючий вплив на кору головного мозку.

—нод≥йн≥ засоби у дозах, ¤к≥ викликають сон, пригн≥чують активуючу систему ретикул¤рноњ формац≥њ ствола мозку. «в≥дси виходить, що принципова р≥зниц¤ м≥ж медикаментозним ≥ ф≥з≥олог≥чним сном пол¤гаЇ у тому, що останн≥й Ї активним процесом, результатом д≥¤льност≥ г≥пногенноњ системи, в той час ¤к медикаментозний сон Ї насл≥дком гальмуванн¤ ретикул¤рноњ формац≥њ ствола мозку.

ѕорушенн¤ сну Ї поширеною патолог≥Їю. ¬ид≥л¤ють так≥ форми розладу сну:

1. –озлади процесу засинанн¤. ÷≥Їю формою розладу част≥ше всього страждають молод≥ люди. ¬ основ≥ њњ лежить г≥перфункц≥¤ л≥мб≥чноњ системи мозку, ¤ка в≥дпов≥даЇ за емоц≥њ.

2. ѕередчасне пробудженн¤ (скорочений сон). ÷¤ форма безсонн¤ буваЇ у людей похилого в≥ку, причиною ц≥Їњ форми безсонн¤ Ї зниженн¤ активност≥ г≥пногенноњ системи.

3. ѕробудженн¤ серед ноч≥. як правило така форма безсонн¤ комб≥нуЇтьс¤ з соматичними захворюванн¤ми (бол≥).

Ћ≥куванн¤ розлад≥в сну повинно бути причинно обумовленим, ≥ т≥льки п≥сл¤ л≥кв≥дац≥њ причини можна призначати симптоматичн≥ засоби, тобто снод≥йн≥ препарати. Ќаприклад, часто порушенн¤ сну обумовлене зловживанн¤м кави, (г≥подинам≥¤). ¬ цих випадках призначати снод≥йн≥ засоби недоц≥льно.

–озлади засинанн¤ нер≥дко бувають одним ≥з про¤в≥в неврозу. “аким люд¤м призначають седативн≥ засоби.

—нод≥йн≥ засоби сл≥д призначати лише у тому випадку, коли ет≥отропне л≥куванн¤ безсонн¤ неможливе або не даЇ позитивного ефекту.

ƒо снод≥йних засоб≥в ставл¤тьс¤ так≥ вимоги:

1. Ўвидк≥сть ≥ над≥йн≥сть.

2. ¬≥дсутн≥сть неприЇмного смаку, запаху, подразненн¤.

3. ƒостатньо швидка ≥нактивац≥¤ ≥ виведенн¤ ≥з орган≥зму.

4. ¬≥дсутн≥сть в≥дТЇмного впливу на органи ≥ системи.

5. ¬≥дсутн≥сть тератогенноњ д≥њ.

ћехан≥зм д≥њ снод≥йних засоб≥в.

1. —нод≥йн≥ засоби пригн≥чують висх≥дну активуючу систему ствола мозку.

2. —нотворн≥ засоби гальмують рухов≥ зони великих п≥вкуль.

3. —нод≥йн≥ засоби пригн≥чують вегетативн≥ центри (г≥поталамус).

 ласиф≥кац≥¤ снод≥йних засоб≥в

1.—нод≥йн≥ засоби з наркотичним типом д≥њ.

ј.ѕох≥дн≥сечовини (пох≥дн≥ барб≥туровоњ кислоти Ц барб≥турати):

а) тривалоњ д≥њ Ц фенобарб≥тал (ефект триваЇ 6 Ц 8 годин);

б) середньоњ тривалост≥ д≥њ Ц етам≥нал натр≥ю, барбам≥л (тривал≥сть ефекту 4 Ц 6 годин);

в) короткочасноњ д≥њ Ц гексобарб≥тал (тривал≥сть ефекту 2 Ц 4 години).

Ѕ.ѕох≥дн≥ ал≥фатичного р¤ду Ц хлоралг≥драт, бром≥зовал, карбромал (тривал≥сть д≥њ 6 Ц 8 годин).

¬.ѕох≥дн≥ п≥перидину ≥ п≥ридину Ц ноксирон (тривал≥сть д≥њ 3 Ц 4 години).

2.“ранкв≥л≥затори (анкс≥ол≥тики) Ц пох≥дн≥ бензод≥азеп≥ну Ц н≥тразепам, феназепам (тривал≥сть д≥њ 6 Ц 8 годин).

3.ѕох≥дн≥ ≥м≥дазоп≥ридину Ц золп≥дем Ц ≥вадал (тривал≥сть д≥њ до 4 годин).

4.ѕох≥дн≥ циклоп≥ролону Ц зоп≥клон (тривал≥сть д≥њ до 4 годин).

5.ѕох≥дн≥ х≥нозол≥ну Ц метаквалон (тривал≥сть д≥њ 2 Ц 4 години).

6.ѕох≥дн≥ √јћ  Ц оксибутират натр≥ю (тривал≥сть д≥њ 6 Ц 8 годин).

Ѕарб≥турати Ц снод≥йна сила барб≥турат≥в зростаЇ ≥з зб≥льшенн¤м алк≥льного радикалу, але при цьому зменшуЇтьс¤ тривал≥сть њх впливу. ¬веденн¤ у молекулу барб≥туровоњ кислоти фен≥льного радикалу спри¤Ї п≥дсиленню ≥ продовженню д≥њ, а також спри¤Ї розвитку проти судомноњ активност≥.

¬плив на ÷Ќ—. Ѕарб≥турати викликають р≥зноњ глибини пригн≥ченн¤ функц≥њ ÷Ќ—, а саме; у малих дозах (10 Ц 20 мг) про¤вл¤ють седативну д≥ю (використовують при г≥пертон≥чн≥й хвороб≥), у б≥льших (50 Ц 100 мг) про¤вл¤ють снод≥йний ефект.

ћехан≥зм снод≥йноњ д≥њ барб≥турат≥в Ц пригн≥ченн¤ пол≥синаптичних структур головного мозку, послабленн¤ активуючоњ ≥мпульсац≥њ з ретикул¤рноњ формац≥њ на кору головного мозку, зниженн¤ реактивност≥ нейрон≥в кори, посиленн¤ д≥њ ендогенних гальмуючих мед≥атор≥в нервовоњ системи Ц √јћ .

—пинний мозок. ѕ≥д впливом барб≥турат≥в пригн≥чуютьс¤ ¤к пол≥-, так ≥ моносинаптичн≥ рефлекси спинного мозку.

—ерцево-судинна система. “ерапевтичн≥ дози барб≥турат≥в знижують артер≥альний тиск ≥ частоту серцевих скорочень.

Ўлунково-кишковий тракт. ѕ≥д впливом барб≥турат≥в рухова активн≥сть кишечника не зм≥нюЇтьс¤. “ерапевтичний ефект барб≥турат≥в при виразков≥й хвороб≥ шлунка ≥ дванадц¤типалоњ кишки по¤снюЇтьс¤ седативною д≥Їю.

ѕеч≥нка. ” терапевтичних дозах барб≥турати не впливають на нормальну функц≥ю печ≥нки. ѕри тривалому застосуванн≥ барб≥турат≥в настаЇ звиканн¤ (толерантн≥сть). “олерантн≥сть повТ¤зана з прискоренн¤м б≥отрансформац≥њ њх у печ≥нц≥, оск≥льки барб≥турати стимулюють (≥ндукують) утворенн¤ в м≥кросомах печ≥нки фермент≥в, ¤к≥ руйнують њх. “ому не доц≥льно призначати тривало д≥юч≥ снод≥йн≥ засоби з одн≥Їњ х≥м≥чноњ групи.

≤ндукован≥ барб≥туратами ферменти печ≥нки, ¤к≥ спри¤ють детоксикац≥њ, не волод≥ють специф≥чн≥стю ≥ можуть руйнувати ≥ ≥нш≥ л≥карськ≥ речовини, послаблюючи њх л≥кувальн≥ властивост≥. Ќе сл≥д одночасно призначати барб≥турати з антикоагул¤нтами непр¤моњ д≥њ (кумарини), так ¤к останн≥ швидко руйнуютьс¤ у печ≥нц≥ ≥ндукованими ферментами, внасл≥док чого зменшуЇтьс¤ њх ефективн≥сть (п≥двищенн¤ зс≥данн¤ кров≥). ѕ≥сл¤ в≥дм≥ни барб≥турат≥в антикоагул¤нтна д≥¤ зростаЇ, що можу бути причиною кровотеч.

«астосовують барб≥турати при безсонн≥, судомах, еп≥лепс≥њ, г≥пертон≥чн≥й хвороб≥.

ѕоб≥чн≥ ефекти барб≥турат≥в Ц непереносим≥сть, ¤ка супроводжуЇтьс¤ головними бол¤ми, нудотою, блюванн¤м, алерг≥чн≥ реакц≥њ, амнез≥¤.

ƒл¤ пох≥дних барб≥туровоњ кислоти при повторному застосуванн≥ властива матер≥альна кумул¤ц≥¤. Ќайб≥льш ч≥тко кумул¤ц≥¤ про¤вл¤Їтьс¤ у препарат≥в тривалоњ д≥њ (фенобарб≥тал), що звТ¤зано з пов≥льним вид≥ленн¤м з орган≥зму.

” людей ≥з звиканн¤м до барб≥турат≥в часто спостер≥гаЇтьс¤ перехресна резистентн≥сть до групи препарат≥в, що пригн≥чують ÷Ќ—, в тому числ≥ до наркотичних засоб≥в ≥ засоб≥в дл¤ не≥нгал¤ц≥йного наркозу. јле толерантн≥сть розвиваЇтьс¤ т≥льки по в≥дношенню до г≥пнотичноњ д≥њ барб≥турат≥в, а њх токсична доза суттЇво не зб≥льшуЇтьс¤.

ƒо барб≥турат≥в при тривалому застосуванн≥ розвиваЇтьс¤ л≥карська залежн≥сть.

ѕри комб≥нованому застосуванн≥ барб≥турат≥в та ≥нших л≥карських речовин, таких ¤к спирт етиловий, бензод≥азеп≥ни, антиг≥стам≥нн≥ засоби Ц може розвиватись ¤вне пригн≥ченн¤ функц≥њ ÷Ќ—. ƒепресивний ефект барб≥турат≥в посилюЇтьс¤ при застосуванн≥ њх одночасно з антидепресантами (≥нг≥б≥тори ћјќ). Ѕарб≥турати ≥ндукують активн≥сть м≥кросомальних фермент≥в печ≥нки, що приводить до зниженн¤ ефекту.

√остре отруЇнн¤ барб≥туратами може статис¤ внасл≥док випадкового або навмисного прийому великих доз.

—имптоми отруЇнн¤ Ц пригн≥ченн¤ функц≥њ ÷Ќ—, колапс, пульс слабкий ≥ р≥дкий, шк≥ра холодна ≥ волога, диханн¤ пов≥льне ≥ поверхневе. «≥ниц≥ ока звужен≥, а пот≥м розширюютьс¤.

’рон≥чне отруЇнн¤ розвиваЇтьс¤ при застосуванн≥ барб≥турат≥в тривалоњ д≥њ. ќтруЇнн¤ про¤вл¤Їтьс¤ сонлив≥стю, слаб≥стю, порушенн¤м координац≥њ, головокруж≥нн¤м, можлив≥ галюцинац≥њ, психомоторне збудженн¤, судоми, порушенн¤ кровооб≥гу, травленн¤, функц≥њ печ≥нки ≥ нирок.

Ћ≥куванн¤ хрон≥чного отруЇнн¤ зводитьс¤ до поступового зниженн¤ дози снод≥йного препарату ≥ до повноњ в≥дм≥ни його. ќдночасно провод¤ть симптоматичне л≥куванн¤

Ћ≥куванн¤ отруЇнн¤ . ¬ першу чергу необх≥дно промити шлунок слабким розчином кал≥ю перманганату (0,05% Ц 1000 мл), провести ≥нтубац≥ю трахењ, штучне диханн¤ ≥ вентил¤ц≥ю легень без зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ кисню. ‘орсований д≥урез Ц сечог≥нн≥ засоби.  атетеризац≥ю сечового м≥хура. «≥гр≥ванн¤ т≥ла. √емод≥ал≥з, перитонеальний д≥ал≥з.

ѕох≥дн≥ ал≥фатичноњ структури . √оловним ефектом д≥њ хлоралг≥драту у малих дозах Ї седативний вплив, у великих дозах (1г) Ц снод≥йний. ’лоралг≥драт подразнюЇ слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, тому його необх≥дно призначати разом ≥з обвол≥кувальними засобами (слиз≥). ’лоралг≥драт пригн≥чуЇ роботу серц¤, судинорухового ≥ дихального центр≥в. ≤нактивуЇтьс¤ у печ≥нц≥, зТЇднуючись ≥з глюкуроновою кислотою, ≥ вид≥л¤Їтьс¤ нирками.

 арбромал ≥ бром≥зовал д≥ють под≥бно хлоралг≥драту.

ѕох≥дн≥ п≥перидину ≥ п≥ридину добре всмоктуютьс¤ у шлунково-кишковому тракт≥, д≥ють короткочасно. «астосовують при порушенн≥ процесу засинанн¤. ≤нактивуютьс¤ у печ≥нц≥.

ѕох≥дн≥ бензод≥азеп≥ну викликають седативний, снод≥йний ефекти, зн≥мають стан збудженн¤, викликають розслабленн¤ мТ¤з≥в, не впливають на диханн¤, кишечник ≥ серцево-судинну систему. ” пох≥дних бензод≥азеп≥нового р¤ду в≥дсутн≥й ефект п≥сл¤ д≥њ. ” пор≥вн¤нн≥ з барб≥туратами вони викликають сон б≥льш близький до ф≥з≥олог≥чного. ћають б≥льшу широту терапевтичноњ д≥њ. ќсновна њх перевага Ц менш токсичн≥.

ѕох≥дний ≥м≥дазоп≥ридину Ц золп≥дем (≥вадал) в≥дноситьс¤ не т≥льки до р¤ду самих розповсюджених, але ≥ до самих вивчених в кл≥н≥чних умовах снод≥йних. «олп≥дем Ц снод≥йне нового покол≥нн¤ Ц скорочуЇ час засипанн¤, зб≥льшуЇ загальний час сну, забезпечуЇ повноц≥нний н≥чний сон, збер≥гаЇ денну працездатн≥сть: (солодк≥сть сну Ц св≥ж≥сть пробудженн¤). ≈фективн≥сть золп≥дема вивчена на багатьох хворих. ¬ процес≥ л≥куванн¤ золп≥демом скорочуЇтьс¤ число н≥чних пробуджень, зб≥льшуЇтьс¤ загальна тривал≥сть ≥ ефективн≥сть сну. —воЇчасне л≥куванн¤ порушень сну золп≥демом дозвол¤Ї в≥дновити нормальний сон ≥ зн¤ти страх безсонн¤, формуванн¤ неправильних звичок, повТ¤заних з≥ сном, зм≥ну ≥ закр≥пленн¤ неадекватного ритму Усон Ц бадьор≥стьФ. «олп≥дем у шлунково-кишковому тракт≥ всмоктуЇтьс¤ добре. Ѕ≥одоступн≥сть 70%. “ривал≥сть снод≥йного ефекту до 4 годин.

“аким чином, саме сучасне небензод≥азеп≥нове снод≥йне нового покол≥нн¤ Ц золп≥дем Ц в≥дкриваЇ широк≥ можливост≥ в л≥куванн≥ переход¤чоњ, короткочасноњ та хрон≥чноњ диссомн≥њ (безсонн¤). ¬исокоселективна д≥¤ препарату, поЇднана з безпечним проф≥лем, дозвол¤Ї рекомендувати препарат дл¤ застосуванн¤ у людей з еп≥зодичними порушенн¤ми сну у звТ¤зку ≥з стресовими умовами житт¤ (перењзди, напружена прац¤, конфл≥кти та ≥нше). ѕрепарат ефективний ¤к в стац≥онарних так ≥ в амбулаторних умовах. «астосуванн¤ золп≥дему дозвол¤Ї дос¤гти високоњ ефективност≥, в≥дновленн¤ природноњ структури сну, робл¤чи можливим прийом препарату на н≥ч, ≥ на ранок не в≥дчуваючи насл≥дк≥в його прийому, тобто звести до м≥н≥муму проблеми, повТ¤зан≥ з прийомом снод≥йних.

ѕох≥дний циклоп≥ролону Ц зоп≥клон Ц д≥Ї також на бензод≥азеп≥нов≥ рецептори. ѕро¤вл¤Ї короткочасну снотворну д≥ю. Ѕ≥одоступн≥сть 80%. ¬смоктуЇтьс¤ у кишечнику добре. ¬ид≥л¤Їтьс¤ в основному нирками.

ѕох≥дний х≥назол≥нону Ц метаквалон снод≥йний ефект под≥бний до барб≥турат≥в короткод≥ючих.  р≥м того њм властива протикашльова, м≥сцево анестезуюча, спазмол≥тична та антиг≥стам≥нна д≥¤.

ѕох≥дн≥ √јћ  Ц натр≥ю оксибутират в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших снод≥йних засоб≥в значно меншою токсичн≥стю, а також тим, що не викликаЇ зм≥ни структури сну (сп≥вв≥дношенн¤ фаз УшвидкогоФ ≥ Упов≥льногоФ сну залишаЇтьс¤ нормальним). “аким чином, сон, викликаний оксибутиратом натр≥ю, максимально наближений до ф≥з≥олог≥чного. « ц≥Їњ причини п≥сл¤ пробудженн¤ у людей не спостер≥гаЇтьс¤ ефекту п≥сл¤ д≥њ. “ак≥ властивост≥ натр≥ю оксибутирату робл¤ть його снод≥йним засобом вибору.  р≥м того натр≥ю оксибутират п≥двищуЇ ст≥йк≥сть орган≥зму до кисневого голодуванн¤.