Б агаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або яйцевидні, іно­ді (дуже рідко) довгасті. Стебло циліндричне або злегка гранчасте, до 40 см заввишки, вкрите листками майже до суцвіття. Листки сизувато-зелені, досить численні (до 8–10), лінійні або лінійно-ланцетні, гострі, спрямовані вгору; нижні – до 8–9 мм завширшки; верхні – згорнуті навколо стебла. Квітки неправильні, брудно-бурувато-пурпурові, з запахом клопів, зібрані в багато­квітковий, густий, довгастий колос; шолом дзьобовидно-загострений; губа трилопатева, повисла; шпорка зігнута, конічна, повисла, вдвоє коротша за зав’язь.
Цвіте у червні–липні. Плід – коробочка.
Зозулинець блощичний рідкісна рослина. Трапляється на заболочених лу­ках, по вологих чагарниках і западинках у Лісостепу, розсіяно – в Карпатах, на Поліссі. Занесена до Червоної книги України.
Бульбокорені зозулинця блощичного містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини.
Для виготовлення галенових лікарських форм та з лікувальною ме­тою використовують вирощені на плантації бульбокорені зозулинця блощичного, які зби­рають одразу після цвітіння рос­лини.
Заготовляють лише молоді, дочірні бульби зозулинця блщичного, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього су­шать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях.
Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не від­пускають.
Заготовляти зозулинець блощичний в місцях зростання категорично заборонено. Галенові препарати зозулинця мають добрий об­волікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони пе­решкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-киш­кового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп при­значають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є ви­користання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і вираз­ковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути.
Застосову­ють у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному ви­снаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, пото­гінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині використовують насіння зозулинця блощичного при епілепсії.
Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. При­готовлений слиз зберігають у холодильнику.