Дворічна трав’яниста сіро-зелена з молочним соком рослина родини айстрових. Стебло пряме, борозенчасте, білувато-жовтувате, голе або внизу вкрите жорсткими щетинками до 120 см заввишки. Листки сидячі, зі стрілковидною основою, виїмчасто-перисторозсічені, з оберненими назад частками, по краю дрібноколючозубчасті, знизу по середній жилці щетинисті, спрямовані вгору. Квітки язичкові, двостатеві, блідо-жовті, в численних дрібних небагатоквіткових кошиках, що утворюють волотевидне суцвіття. Цвіте у червні – вересні. Плід – сім’янка.
Латук дикий росте як бур’ян на городах по всій території України.
З лікувальною метою використовують листя латука дикого і затверділий молочний сік. Листя збирають перед початком розпускання кошиків. Щоб одержати затверділий молочний сік, зрізають верхівку рослини, а молочний сік, що витікає з рослини збирають у чашечки і висушують.
Усі частини рослини містять гіркоти, алкалоїди, мінеральні та смолисті речовини.
Латук дикий виявляє седативну, спазмолітичну, сечогінну дію.
Препарати латука дикого застосовують при нервовому безсонні, захворюваннях дихальних шляхів, епілепсії, подагрі.
Внутрішньо – настій листя (1ч ложка сировини на 500 мл окропу, настояти протягом 5 годин, пити по 1 ст ложці тричі на день до їди.
Симптоми отруєння: збудження нервової системи, судоми, порушення роботи серцево-судинної системи.
Лікування: промивання шлунка розчином перманганату калію, активоване вугiлля, під шкiру вводять розчин атропіну сульфату 0,1% – 1 мл. Внутрiшньовенно – розчин строфантину 0,05% – 1 мл, мезатон 1% – 1 мл, розчин камфори олiйний 20% – 2 мл під шкiру. При пригніченні дають розчин кофеїну натрію бензоат 20% – 1 мл.