Одно- або дворічна трав'яниста рослина родини макових. Стебло голе, розгалужене, до 50 см заввишки. Стеблові листки густо опушені, решта - голі. Прикореневі листки ланцетні, трикутні або яйцеподібні, виїмчасто-лопатеві, шкірясті, синьо-зелені. Квітки правильні, пелюсток - 4, вони завдовжки 3 - 4 см, лимонно-, золотисто- або оранжевожовті. Цвіте у травні - липні. Плід - двогнізда стручкоподібна коробочка.
Росте на сухих місцях.
Для лікарських потреб заготовляють збирають надземну частину рослини.
Трава мачку жовтого містить алкалоїди глауцин, ауротензин, магнофлорин, глауфлорин, сангвінарин та інші, гіркоту, органічні кислоти, мінеральні речовини.
В народній медицині використвовують траву мачка як сечогінний засіб при літіазі, а також як відхаркувальний, протикашльовий, заспокійливий, протидіабетичний засіб. Місцево при гнійних ранах.
Експериментальними дослідженнями встановлено, що галенові препарати мачку жовтого мають виразну гіпотензивну, спазмолітичну та протикашлеву дію.
Внутрішньо - настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу, настояти 50 хв) пити по 1 ст ложці тричі на день.
Зовнішньо - настій трави ( 20 г сировини на 200 мл окропу, настояти 50 хв) промивати гнійні рани.