Однорiчна трав'яниста рослина родини злакових. Стебло (соломина) прямостояче, до 100 см заввишки, гладеньке. Листки черговi, дворяднi, з лiнiйної пластинки. Квiтки дрiбнi, двостатевi, зiбранi по 2 - 3 в пониклi колоски, що утворюють на верхiвцi стебла розлогу волоть; усi квiтки в колоску незчленованi з його вiссю. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - зернiвка.
Культивують як кормову, круп'яну i лiкарську рослину.
Для виготовлення галенових препаратiв використовують неочищене зерно, крупи, борошно, солому i траву. Траву збирають пiд час цвiтiння рослини.
Зерно вiвса мiстить крохмаль, бiлковi речовини, жирну олiю, вiтамiни (B, E), стероїднi сапонiни. Вiвсянi крупи i борошно також мiстять збалансовану кiлькiсть легкозасвоюваних вуглеводiв, бiлкiв, вiтамiнiв. Вживають як поживний дiєтичний продукт.
Застососвують при цукровому дiабетi, зобі і як загальноукріпляючий засiб.
Вівсяні крупи і борошно, які містять збалансовану кількість легкозасвоюваних, багатих на незамінні амінокислоти білків, вуглеводів, жирів і вітамінів групи В, широко використовують у дієтичному й дитячому харчуванні.
У клінічних умовах встановлено, що настоянка зеленої висушеної трави вівса має заспокійливі й снодійні властивості. Настій трави вживають при гарачкових станах, подагрі, набряках, спричинених хворобами нирок. Свіжовижатий сік призначають усередину при безсонні, нервовому виснаженні, для збудження апетиту.
Внутрiшньо - настiй вівса (100 г неочищеного зерна на 500 мл окропу, настояти 3 год) пити по 50 мл тричі на день до їди. Настоянку зерна вівса на 70% розчинi спирту (1:5) приймати по 30 крапель тричі на день до їди (при цукровому дiабетi. Свiжий сік трави вiвса зеленого з зерном - по 50 мл при безсоннi, для пiдсилення апетиту.
Зовнiшньо - вiдвар трави вiвса (соломи 1:5) служать ванни для нiг при гiпергiдрозi.