Багаторiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Має товсте м'ясисте кореневище, з численними довгими коренями. Стебло мiцне, пряме, рубчасте, до 200 см заввишки, у верхнiй частинi розгалужене. Листки черговi, цiлiснi, великi. Квiтки жовтi, зiбранi у великi кошики, що утворюють на верхiвцi стебла щиткоподібне суцвiття; крайовi язичковi квiтки - жiночi; серединнi - двостатевi, трубчастi. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - сiм'янка.
Росте на узлiссях, по чагарниках, берегах рiчок, вологих мiсцях.
Одна iз легенд розповiдає, що як давно одному чоловiковi ворожка наворожила, що помре, коли доторкнеться до свого сина. Батько любив одинака, проте й життям дорожив. Тому звелiв вiдвезти сина у далекi краї, щоб не збулося лихе пророкування.
Минуло багато рокiв. Одного разу батько отримав звiстку, що син був на вiйнi, поранений - порубаний лежить нездужає, з дня на день смертi дожидає.
Загорював батько, найняв кращих лiкарiв i послав рятувати сина. Проте лiкарi нiчим не могли допомогти.
Тодi батько сам поїхав до сина, сльозами обмив його рани. I сталося диво: рани загоїлися, i син одужав. Щасливий батько обнiмав сина, пригортав i не мiг натiшитися, що той одужав. Чоловiк зовсiм забув про те, що говорила йому ворожка.
Але її словам судило збутися. I батька не стало. Батько не помер, а перетворився на дивосил. З тих пiр чимало хвороб лiкують цим зiллям, що надає людинi дев'ять сил.
В медико-ботанічній поемі "Про властивості трав" Псевдо - Макра читаємо сілуюче:
То, что "элениум" греки и "эльна" еще называли
Врач девясилом зовет, и растенье известно любому.
Влажнее в нем, говорится, и горячая сила таится;
Влажнее - степени первой и степень вторая - горячей.
Регулы он очищает, когда выпивается, средство
Он - мочегонное также и плод недоношенный гонит,
И, говорят, девясил в животе размягчает завалы.
Боль, что гнездится в тазу, тертый корень приложенный лечит;
Листьями этой травы, что варились в винном нектаре,
Почки укутать полезно тому, кто страдает нефритом.
Если из корня его порошок приготовить и с медом
Сьесть - прекращается кашель, а также еще и одышка;
Если же сок из него принимается с соком из рутки,
То, утверждают, питье исцелить помагает разрывы.
Для виготовленння галенових препаратiв оману високого заготовляють кореневище i корiння, яке викопують восени.
Кореневище оману мiстить iнулiн, смоли, камедi, сапонiни, алкалоїди, органiчнi кислоти, лактони, ефiрну олiю, алантон, проазулен, вiтамiни (особливо багато токоферолу).
Галеновi препарати оману мають вiдхаркувальну, жовчогінну, гепатопротекторну, сечогiнну, гiпотензивну, бронхолітичну, протидiабетичну, протизапальну дiю.
Застосовують при бронхiальнiй астмi, гiпертонiї, цукровому дiабетi, гастритi, колiтi, ентеритi, жовтяницi, гепатитi, холециститi, метеоризмi, простатитi, виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки, зобі, злоякiсних пухлинах, нервових розладах, набряках, як загальностимулюючий засiб ("оманове вино").
Мiсцево - при нейродермiтi, гнiйних ранах i виразках.
Внутрiшньо - вiдвар кореневища оману високого разом з корiнням (1 ст ложка подрiбненої сировини на 200 мл окропу), вживати по 50 мл 4 рази на день до їди за 1 год. "Оманове вино" (1 ст ложка подрiбненого свiжого корiння кип'ятити в 500 мл червоного вина) пити по 50 мл двічі на день.
Препарати оману небажано застосовувати вагiтним жiнкам (підвищують тонус міометрію).
Зовнiшньо - вiдвар (1:10) служить для обробки i промивання ран, для сидячих ванн при геморої. Мазь готують: дрібнонарізане кореневище кип'ятять з несоленим свинячим (внутрiшнiм) жиром 15 хв i процiджують. Змазують пошкодженi дiлянки шкiри при екземi, сверблячцi.