Однорiчна трав'яниста рослина родини маренових. Стебло полегле або лазяче, до 200 см завдовжки, чотиригранне, по ребрах вкрите гачкоподібними, загнутими вниз шипами, розгалужене. Листки - в кiльцях по 6 - 8, оберненояйцеподібнi вкритi шипиками. Квiтки дрiбнi, правильнi, полiгамнi, вiночок до 2 мм у дiаметрi, бiлуватий, колесовидний. Цвiте у травнi - вереснi. Плід - сухий горiшок.
Росте в Карпатах на луках, по берегах рiчок, на узлiссях, серед чагарникiв.
Для виготовлення лiкарських форм збирають траву пiд час цвiтiння.
Трава пiдмареника мiстить глiкозиди (асперулозид), дубильнi речовини, сапонiни, органiчнi кислоти, мiкро- та макроелементи.
У народнiй медицинi галенові препарати підмареннику чіпкого застосовують як дiуретичний, антимiкробний, болетамувальний, кровоспинний засiб. Найчастiше настiй трави п'ють при нирковокам'янiй хворобi, циститах, набряках, гепатитах, болях у кишечнику i шлунку, ревматизмi, зобi, епiлепсiї. При епiлепсiї краще вживати свiжий сік.
Внутрiшньо - свiжий сік підмаренника чіпкого приймають всередину по 1 ч ложцi 5 разiв на день; настiй трави (2 ст ложки сировини на 400 мл окропу) вживати по 50 мл 4 рази на день до їди.
Зовнiшньо - використовують мазь підмаренника чіпкого використовують для лiкування фурункулiв, лишаїв, раку шкiри, висипів на шкiрi (ефект посилюється при одночасному застосуваннi настою підмаренника всередину у вигляді настою 1:10, пити по 50 мл тричі на день). Мазь готують iз свiжого соку на свинячому жирi (1:10). Можна використовувати порошок сухої трави для присипання ран i фурункулiв.