Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих, з товстим, коротким, косоростучим кореневищем, яке несе численні придаткові корені. Надземна частина складається з 2 - 4 товстих шкірястих прикореневих листків - темно-зелених, розміщених на довгих черешках. Квітки від 1 до 4 розпукуються на невисокій стрілці. Вони мають 5 великих забарвлених віночкоподібних чашолистків, а пелюстки віночка перетворені в трубчасті нектарники. Тичинок багато; маточок 3 - 10. Плід - збірна листянка. У чемерника червонуватого листкова пластинка пальчасто розсічена на 5 - 7 часток, кожна з яких в свою чергу розсічена на 2 - 3 частки другого порядку. Квітки у чемерника брудно-фіолетові, з темними жилками, а всередині - жовтувато-пурпурні. Цвіте чемерник у квітні.
Росте в листяних лісах, головним чином на схилах гір.
Заготовляють кореневища; їх викопують після осипання насіння.
Кореневища чемерника містять глікозиди (гелебригенін, гелеборин, гелебореїн, гельборсид, корельборин - подібні строфантину); рамнозу, глюкозу, стероїди, сапоніни, ефірні олії.
Наукова назва роду походить від грецьких слів hellein, що в перекладі означає "убивати", та bora - "їжа". Така назва зумовлена отруйністю чемерників, які містять у собі глікозиди. Велика кількість їх занадто збуджує серце, порушуючи ритмічність роботи окремих частин його, що може призвести до смерті. З давніх-давен у Європі відомі властивості чемерників. Про них згадується в багатьох легендах. В одній з давньогрецьких легенд говориться про те, що в царя Протея була красуня донька, яка страждала психічним розладом. Взявся вилікувати її чемерником один пастух, котрий тривалий час спостерігав дію цієї рослини на худобі. Так, з часів давньої Греції і через усе середньовіччя пройшла віра в цілющу силу чемерника для лікування психічних захворювань. У наш час справді виявлено, що в невеликих дозах чемерник діє заспокійливо на центральну нервову систему. В гомеопатії препарати чемерника знайшли широке застосування при різних захворюваннях організму, нормалізує обмін речовин та функції інших органів і систем.
В похмурі часи середньовіччя, коли в Європі особливо були поширені різноманітні забобони, вважалося, що чемерник надійно оберігає людину від усякої нечистої сили, відьом, вовкулаків та чаклування. Ще порівняно недавно в Англії садили чемерники біля самих дверей житла, щоб злі духи не могли переступити через поріг.
Основна дія чемерника - кардіотонічна; місцево анестезуюча. Глікозиди чемерника володіють значною кардіотонічною активністю, яка перевершує майже у 10 разів активність глікозидів наперстянки. По характеру своєї дії вони більш близькі до глікозидів строфанта.
Гомеопатична медицина використовує порошок кореневища чемерника для очищення організму, при тиреотоксикозі, фіброміомі матки, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки, жовчновивідних шляхів, простатиті, ожирінні.
Застосовують при серцевій недостатності як і препарати наперстянки. Внутрішньо - настій (1:300) приймати по 1 ст ложці тричі на день.
Симптоми отруєння: подібні до отруєння рослинами, які містять серцеві глікозиди (наперстянка і інші).
Лікування: призначають засоби такі само, як і при отруєнні серцевими глікозидами.