Гриб родини болетових. Шапочка спочатку півкуляста, згодом опуклорозпростерта від 3 – 15 до 25 см у діаметрі, тонкозморшкувата; під дубом – кольору горіха, під сосною – пурпурово-коричнювата. Нижня частина шапочки пориста, спочатку білувата, потім жовтаво-зелена. Ніжка товста, зовні білувато-сітчаста; у молодого гриба – бочкоподібна, згодом циліндрична. М ’ якуш щільний, білий, з приємним запахом і смаком, при розламуванні колір не змінюється.
Росте у листяних і хвойних лісах по всій території України.
Білий гриб має як кулінарні так і лікувальні властивості. Збирають білі гриби з червня до пізньої осені. Використовують свіжими, про запас сушать, маринують, солять.
У сирих грибах містяться білки та інші речовини, що містять азот, жири, цукри, вуглеводи, алкалоїди, фібрин, ароматичні речовини.
Для сушіння білих грибів їх чистять від глини, піску та листя і нанизують на нитки висушують на горищ, в затінку, або в сушарках при температурі 70 оС.
Діючі речовини білого гриба мають тонізуючі й протипухлинні властивості.
В народній медицині галенові препарати із білого гриба використовують для змащування обморожених частин тіла для прискорення їхнього загоювання. Ефективним виявилось використання препаратів білого гриба також при захворюваннях серцево-судинної системи (стенокардія та інші), для покращення працездатності організму.
Корисно використовувати білі гриби в їжу при стенокардії, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів, а також як цінний харчовий продукт багатий білками, для підвищення життєздатності організму.
Внутрішньо – екстракт білого гриба рідкий приготовлений на 70% розчині спирту (на 1 частину гриба додають 5 частин етилового спирту) настоюють протягом 10 днів в темному прохолодному місці, щоденно збовтуючи. Приймають по 25 крапель 4 рази на день до їди при захворюваннях серцево-судинної системи, при злоякісних пухлинах та як загальнозміцнюючий засіб.
Зовнішньо – екстрактом білого гриба змащують відморожені ділянки тіла для швидшого загоювання пошкоджених ділянок тіла.