Дворiчна трав'яниста рослина родини бобових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки трiйчастi, дрібнозубчасті. Квiтки двостатевi, дрiбнi, жовтi, в багатоквiткових пазушних ки-тицях. Цвiте у червнi - серпнi. Плід - біб.
Росте на лiсових галявинах, узлiссях, бiля дорiг, як бур'ян у садах. Є добрим медоносом.
Для лiкарських потреб заготовляють траву буркуна, зібрану пiд час цвiтiння.
Трава буркуна мiстить глiкозиди (мелiлотозид), кумарини, мелiлотин, похiднi пурину, жироподiбнi речовини, бiлок, ефiрну олiю, мiнеральнi речовини.
Галеновi препарати буркуна мають антикоагулянтнi, болетамувальні, вiдхаркувальнi, седативнi, сечогiннi, судинорозширюючi, протисудомнi властивостi.
Застосовують при кровотечах, стенокардiї, гiпертонiчній хворобі, бронхітах, кашлi, безсоннi, болях у шлунку, ревматизмi, зобі, нервових розладах, лейкопенiї, набряках.
Протипоказані при вагiтностi.
Внутрiшньо - настiй трави буркуна (2 ст ложки сировини на 200 мл окропу) приймати по 2 ст ложки тричі на день.
Зовнiшньо - настiй квiток буркуна на олiї (1:10, настоювати 10 днiв) використовувати при наривах. Настiй трави (2 ст ложки сировини на 500 мл окропу) служить для примочки при фурункулах.