Листопадний кущ родини розових, заввишки до 2 м. Листки черговi, черешковi, елiптичнi. Квiтки двостатевi, бiлi або рожевi в щиткоподібних суцвiттях. Цвiте у травнi - червнi. Плід - яблукоподібний, кулястий, чорний, соковитий. Плоди достигають у серпнi - вереснi.
Вирощують як лiкарську, плодову i декоративну рослину.
Для лiкарських потреб заготовляють плоди у вереснi - жовтнi. Використовують як свiжi, так і сушенi.
Плоди горобини мiстять флавоноїди, фенолкарбоновi кислоти, пектини, вiтамiни, мiкроелементи (J, Mb, Mn, B, Co, Cu та iншi).
Галеновi препарати аронiї прояляють гiпотензивнi, спазмолiтичнi, протизапальнi, капiлярозмiцнюючi, жовчогiннi властивостi.
Застосовують при гiпертонiчнiй хворобi, тиреотоксикозi, атеросклерозi, геморагiчних дiатезах, капiляротоксикозi, кровотечах, захворюваннях печiнки, зобі, анемiї, радiацiї, нервових розладах, протиотрута при отруєннi солями миш'яку.
Внутрiшньо - вiдвар плодiв горобини (20 г сухих плодiв на 200 мл окропу), приймати по 50 мл тричі на день. Сік аронiї - по 50 мл тричі на день. Сироп плодiв горобини (3 кг свiжих плодiв пропустити через соковижималку або м'ясорубку, додати 2 л води, 100 г кислоти лимонної, настояти 24 години. Вичавити сік у емальований посуд. На 1 л соку додати 1 кг цукру, розмiшати до повного розчинення цукру. Розлити у пляшки i накрити складеним у 4 шари бинтом або ватою. Можна вживати з газованою або кип'яченою, охолодженою водою.
Не рекомендується вживати сік горобини чорноплодої при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидних гастритах, при схильності до гіперкоагуляції крові.