Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби кулясті або овальні. Стебло циліндричне, до 40 см заввишки, облистнене на дві третини довжини. Нижні листки лінійно-довгасті, загострені; верхні – в 2–3 рази менші, згорнуті навколо стебла. Квітки двостатеві, неправильні, дрібні (до 4 мм), з медовим запахом, зібрані в густий багатоквітковий циліндричний колос. Листочки оцвітини майже до основи вільні; шолом куляс­тий, тупуватий, зовні чорно-пурпуровий; губа трироздільна, середня частка її дволопатева; шпора дуже коротка (1 мм), спрямована вниз. Цвіте у червні–липні. Плід – коробочка.
Зозулинець обпалений рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Закарпатті, в Карпатах.
Бульбокорені зозулинця обпаленого містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини.
Для виготовлення галенових лікарських форм використовують бульбокорені зозулинця обпаленого.
З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних при­міщеннях.
Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Зозулинець обпалений заготовляти в місцях зростання категорично заборонено.
Галенові препарати зозулинця обпаленого мають добрий обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту.
Ефективним є використання галенових препаратів салепу зозулинця обпаленого при бронхітах, гастроентеритах, ентероколітах і виразковій хворобі. Слиз салепу зозулинця п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути.
Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції.
Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині насіння використовують при епілепсії.
Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. При­готовлений слиз зберігають у холодильнику.