Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби видовженояйцевидні. Стебло пряме, до 75см заввишки, товсте, вгорі пурпурово-забарвлене. Листки здебільшого зближені в нижній частині стебла, еліптично-ланцетні або довгасті, гост­рі, зверху блискучі, зісподу – блідіші й сизуваті; верхній листок – у вигляді довгої піхви, згорнутий навкруги стебла. Квітки двостатеві, неправильні, запашні, в густому циліндричному колосі; шолом яйцевидний, гострий, коричнювато-пурпуровий; губа ясно-рожева з темно-пурпуровими крапками, оберненояйцевидна, трироздільна; шпорка циліндрична, на кінці часто розширена і виїмчаста, в 2,5–3 рази коротша за зав’язь. Цві­те у травні–червні. Плід – коробочка.
Зозулинець пурпуровий рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті та Закарпатті.
Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини.
Для виготовлення галенових лікарських форм. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають. Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено.
Галенові препарати зозулинця пурпурового мають обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий засіб. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів та при запаленні шлунково-кишкового тракту. Ефективним є використання салепу при бронхітах, гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі. Слиз салепу п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути.
Застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції. Порошок старих бульб вважався абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні. Настій трави вважався сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом. У народній медицині насіння використовували при епілепсії.
Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.