Багаторiчна трав'яниста рослина родини лiлiйних. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Квiтконосне стебло прямостояче, голе, безлисте. Листки (їх два) прикореневi, елiптично-ланцетнi, загостренi. Квiтки дзвоникоподібнi, бiлi, запашнi, в пониклiй китицi. Цвiте у квiтнi - травнi. Плід - червона куляста ягода.
Хто не знає тих ніжних та запашних весняних квітів, котрі, мов чарівні білосніжні перлини, розсипані попід тінявими деревами в лісі, на галявинах, по байраках. Конвалії ... Скільки легенд пов'язано з ними, скільки казок!
Кажуть різне: в конвалії нібито ховаються на ніч сонячні зайчики; квітки конвалій - то ліхтарики гномів; у квітках живуть маленькі лісові чоловічки - ельфи. Білосніжка рятуючись від лихої мачухи, розсипала своє намистечко, і воно перетворилось на запашні квіти.
У давніх грецьких міфах мовиться, що богиня полювання Діана якось потрапила до незнайомого їй лісу, де жили фавни. Вони закохалися в горду Діану і стали її переслідувати. Струнка, спритна дівчина втекла. Але дуже далеко та швидко довелося їй бігти. Отож її тіло вкрилося краплинками духмяного поту, який перлинами падав навкруги і перетворювався на чарівні квіти.
Одна з наших легенд оповідає, що конвалії - то ніжний щасливий сміх Мавки, який перлинами розкотився в лісі, коли вона вперше відчула радість кохання.
У російському фольклорі побутує легенда про те, красень Ландиш палко покохав красуню Весну i благав, щоб назавжди залишилася з ним. Але Весна не могла залишитися. Коли вона пiшла, то Ландиш плакав так ревно, що кров, виступивши iз серця, забарвила його сльози у червоний колiр. Так легенда пояснює, чому зеленi плоди конвалiй пiсля достигання стають червоними. В іншій казці розповідається, що квітки конвалій - це намистинки Білосніжки, яке розірвалось, коли вона тікала від злої мачухи.
Наукова назва роду походить від старої латинської назви рослини - Lilium convallarium, що в перекладі означає "лілія долин". У цій назві відображено те, що конвалія найкраще росте у долинах.
Росте конвалiя у свiтлих мiшаних i листяних лiсах.
Для медичних потреб заготовляють усю надземну частину рослини.
Рослина мiстить глiкозиди (конвалотоксин, конвалозид, конваломарин, валаротоксин), алкалоїди, сапонiни, флавоноїди, органiчнi кислоти, ефiрну олiю.
Застосовують настоянку конвалiї (на 1 частину сировини 10 частин 70% спирту) - по 20 крапель на прийом. Настiй трави конвалiї (1:30) приймати по 1 ст ложцi тричі на день пiсля їди.
Препарати конвалiї пiдвищують тонус серця (позитивна кардiотонiчна дiя), збiльшують дiурез, мають седативну дiю, застосовують при серцевiй недостатностi, неврозах, кардіосклерозі, холециститі, безсоннi, зобі.
Симптоми отруєння: диспептичнi прояви, порушення ритму серцевої дiяльностi (брадикардiя, яка змiнюється тахікардією, екстрасистолiя, аритмiї, зниження артерiального тиску), судоми, втрата свiдомостi.
Лікування: промивання шлунка великою кiлькiстю води, активоване вугiлля, сольовi послаблюючi (натрiю або магнiю сульфат - 30 г на 250 мл води), гемосорбцiя, пiд шкiру - розчин атропiну сульфату 0,1%-1 мл при брадикардiї. При тахiкардiї вводять - внутрiшньовенно капельно розчини хлориду калiю 0,4% -500 мл, тетацину кальцiю 10% - 20 мл, унiтiолу 5% - 5 мл, внутрiшньом'язово - розчин токоферолу ацетат 30% - 1 мл, при аритмiях - розчин новокаїнамiду 10% -5 мл, при алергiчних реакцiях пiпольфен 2,5% - 1 мл, при болях розчин промедолу або омнопону 1% - 1 мл.