|
|
|
|
Iз
500 000 видiв рослин, якi ростуть на земнiй кулi, бiля 700 iз них можуть
викликати важкi отруєння або навiть смерть. Токсичнi властивостi рослин
пов'язанi з їх дiючими речовинами, якi представленi як iндивiдуальнi фiзiологiчно
активнi речовини (цикутоксин - цикути отруйної), так i сумою хiмiчних
сполук (гiосцiамiн, атропiн, скополамiн - дурману). При отруєннi в органiзмi
вiдбуваються складнi змiни гомеостазу, якi й обумовлюють клiнiчну картину
iнтоксикацiї. Токсичний вплив рослинних отрут зв'язаний з дiєю iндивiдуальних речовин (серцевi глiкозиди, алкалоїди, флавоноїди, сапонiни та iншi, що накопичуються в органiзмi - хiмiчна кумуляцiя, яка посилюється токсичним ефектом при наступному надходженню названих сполук в органiзм) внаслiдок повiльного ферментативного гiдролiзу. Речовини, якi викликають отруєння, можуть концентруватись у різних частинах рослин (глiкозид амiгдалiн - у кiсточках мигдалю, абрикос, слив). Накопичення отруйних речовин пов'язане з перiодом вегетацiї, ареалом розповсюдження рослин. Отруєння ягодами, якi мають привабливий вигляд, частiше буває у дiтей, нiж у дорослих. Крiм резорбтивних форм отруєння, спостерiгається мiсцеве (слизовi оболонки i шкiра) при контактi з ягодами, листками, коріннями, квітками. Мiсцева дiя може призвести до загальної iнтоксикацiї внаслiдок всмоктування хiмiчних сполук через шкiру i слизовi оболонки (дафнiн - алкалоїд вовчого лика), викликати опiки шкiри i загальнi прояви - судоми. Залежно вiд важкостi отруєння й особливостей його перебігу, рослини можна подiлити за токсичністю. |
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
Деякi
лiкарськi препарати, що видiленi з рослин і застосовуються у клiнiцi,
в окремих випадках можуть стати причиною отруєння |
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
Важливими
синдромами при гострих отруєннях лікарськими рослинами можуть бути: серцево-судинний
синдром (гiпертензiя, шок, порушення ритму серцевої діяльності, гостра
серцево-судинна недостатнiсть), порушення дихання, в тому числі бронхоспазм,
ураження печiнки (гепатит, холецистит), нирок, шлунково-кишкового тракту,
підшлункової залози психоневрологiчні порушення (неврити, поліневрити,
збудження нервової системи, судоми, парези, паралічі), порушення функції
зору, слуху. В окремих випадках можливе порушення функції статевих і надниркових
залоз. |
||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
1.
Видалення токсичних речовин iз органiзму за допомогою промивання шлунка,
дачі блювотних i проносних засобiв. 2. Призначення протиотрут (антидотiв), дiя яких основана на фiзико-хiмiчнiй (активоване вугiлля), бiохiмiчнiй (антагонiзм мiж отрутами i лiкарськими речовинами) активностi. 3. Проведення відповідних лікувальних заходів, спрямованих на прискорення зменшення отрути в органiзмі (сечогiннi засоби, кровозамiнники, гемодіаліз). 4. Зняття шоку i колапсу (засоби, що регулюють функцiї центральної нервової системи і серцево-судинної системи). 5. Введення засобів, що нормалізують функцiї дихальної системи (аналептики). 6. Введення засобів, що нормалiзують дiяльность нервової i серцево-судинної систем. 7. Симптоматична терапiя. 8. Запобігання розвитку вторинної iнфекцiї (призначення антибактерiальних засобiв). |
||||||||||||||||||
Отруєння
рослинами, які містять серцеві глікозиди. |
||||||||||||||||||
Група представлена великою кiлькiстю рослин, якi належать
до рiзних родин і мiстять серцевi глiкозиди поряд з iншими органiчними
сполуками. Це горицвiт весняний, жовтушник, конвалiя, цибуля морська,
наперстянка пурпурова, наперстянка шерстиста, наперстянка великоквiткова,
олеандр. Iндивiдуальнi глiкозиди складаються iз аглiкону (генiну) i глiкону
(цукрового залишку). Аглiкон є носiєм кардiотонiчної активностi. Iнтоксикацiя глiкозидоносними рослинами в тiй чи iншiй мiрi наближається до клiнiки отруєння iндивiдуальними глікозидами. Для цих рослин, а саме для наперстянок, характерно мiсцевоподразнювальна i гемолiтична дiя. Пiдвищенню розчинностi серцевих глiкозидiв i швидкостi їх всмоктування у шлунково-кишковому трактi сприяє наявнiсть у листі наперстянки сапонiнiв. Серцевi глiкозиди слабо руйнуються ферментами шлунково-кишкового тракту i добре всмоктуються стінками кишечника, видiляються в переважно нирками. Основнi симптоми отруєння рослинами, що мiстять серцевi глiкозиди, з боку рiзних органiв i систем: Серцево-судинна система - брадиаритмiя, екстрасистолiя, миготiння, пароксизмальна тахiкардiя, атрiо-вентрикулярна блокада, фiбриляцiя шлуночкiв, змiщення iнтервалу PQ, гiпотензiя. Центральна нервова система - головна боль, головокружiння, шум у вухах, втрата свiдомостi, судоми. Травна система - нудота, блювання, колiкоподiбнi болi пiд ложечкою, пронос. Сечовидiльна система - олiгурiя, анурiя, (при отруєннi морською цибулею та олеандром пронос із болями. Дихальна система - задишка, пригнічення дихання, синюшнiсть. Терморегуляцiя - зниження температури тiла, озноб, похолодіння кiнцiвок. Iншi системи - дертя i пекучiсть у горлi, порожнинi рота; при отруєннi морською цибулею-подразнення слизової оболонки сечового мiхура; розлади кольорового зору (зрушення в бiк жовтого, зеленого, оранжевого кольорiв), поява перед очима темних i кольорових плям, кульок, кiлець. Зниження гостроти зору. Дигiталiсна гiнекомастiя як результат естрогенної дiї. Iнколи з'являються алергiчнi реакцiї - висипання на шкiрi, еозинофiлiя, тромбоцитопенiя. Водневi екстракти олеандру викликають гемолiз еритроцитiв. Загальне лiкування: зондове промивання шлунка водою (на 1 л води додають 20 г активованого вугiлля) або 0,5% розчином танiну. Всередину призначають сольовi послаблюючi засоби (магнiю або натрiю сульфат - 30 г разом з стаканом води), очисну клiзму. Внутрiшньовенно вводять калiю хлорид 0,4%-500 мл капельно разом із розчином глюкози (при тахікардії). При аритмiї - протиаритмiчнi засоби (при миготiннi передсердь - новокаїнамiд внутрiшньовенно 10% - 5 мл; всередину по 1 г через кожнi 2 години, хiнiдину судьфат по 200 мг 4 рази на день; при екстрасистолiї, атрiо-вентрикулярнiй блокадi - атропiну сульфат 0,1% - 1мл пiд шкiру, при пароксизмальнiй тахiкардiї - iндерал по 25 мг 4 рази на день. Для зняття загальнотоксичної i токсичної дiї на мiокард вводять внутрiшньовенно розчин унiтiолу 5% - 5мл, калiю хлорид всередину по 1 г тричі на день, ЕДТА, для зв'язування iонів кальцiю, якi посилюють вплив серцевих глiкозидiв, призначають по 500 мг 4 рази в день на протязi 20 днiв або внутрішньовенно капельно 10 % розчин 10 мл на iзотонiчному розчинi хлориду натрiю 1 раз на день. Пiд шкiру вводять кофеїну натрiю бензоат 10% - 1 мл, олiйний розчин камфори 20% - 2 мл, кордiамiн 2 мл. Для зняття алергiчних реакцiй назначають дипразин по 25 мг (по 1 таблетцi тричі на день). При збудженнi вводять хлоралгiдрат у клiзмi по 500мг i внутрiшньом'язово амiназин 2,5% - 1 мл. При порушеннi сечовидiлення - внутрiшньовенно еуфiлiн 2,4% - 10 мл. |
© GrigaDesign 2000-2009, креатив та реалізація |