Багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцві­тих). Стебла прямостоячі розга­лужені, гранисті й ребристо-борозенчасті, пурпуруваті, до 150 см заввишки. Листки чергові, черешкові (нижні) або майже сидячі (верхні), перистороздільні до розсічених, з 3–7 парами яйцеподібно- або видовженоланцетних бічних сегментів і більшим за них верхівковим; зверху голі, темно-зелені, зісподу – світліші; сегменти листків гост­рокінцеві, нерівнозубчасті, з від­тягнутими на кінці в коротеньке білувате вістря зубцями, по всьо­му краю пилчасто-жорсткі. Квіт­ки трубчасті, пурпурові, зібрані в кошики, розташовані на кін­цях головних гілок по 1–2; крайові квітки більші, функ­ціонально маточкові, з три-чотири-роздільним відгином, середин­ні – двостатеві, з п’ятироздільним відгином. Цвіте з липня до вересня. Плід – сім’янка.
Серпій увінчаний росте на сухих луках, по узліссях, серед чагарників.
Для виго­товлення галенових лікарських форм використовують траву серпію, яку заготовляють під час цвітіння рослини. Після сушіння грубі частини стебел відкидають. Рослина неофіцинальна.
У траві серпію містяться алкалоїди (сліди) і значна кількість аскорбінової кислоти (у свіжому листі до 120 мг %).
В народній медицині серпій увінчаний визнають як засіб, що має в’яжучі, проти­запальні, жарознижувальні, жов­чогінні, протиблювотні й седа­тивні властивості.
Настій трави дають усередину при хворобах шлунка, блюванні, проносі, жов­тяниці, геморої, гарячці, недокрі­в’ї та психічних захворюваннях.
Внутрішньо – настій трави (2 чайні ложки сухої трави настояти 3–4 години на 250 мл окропу) пити по 1 ст ложці тричі на день після їди.