Багаторічна трав'яниста рослина родини розових. Має повзуче дерев'янисте кореневище. Стебло до 200 см заввишки, не-розгалужене, облиствене. Листки переривчасто-перисті. Квітки дрібні, двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, жовтаво-білі, запаш-ні, в густому волотистому суцвітті. Пелюстки - з довгим нігти-ком. Цвіте у червні - липні. Плід - листянка.
Гадючгник в'язолистий росте по всій території України на вологих луках, берегах річок і болотах, у заболочених лісах.
Заготовляють траву піл час цвітіння рослини і кореневища з корінням восени (вересень - жовтень).
Трава гадючника в'язолистого містить барвники, дубильні речовини, аскорбінову і саліцилову кислоти, глікозид гаультерин і спіреїн, ефірну олію.
Галенові препарати гадючника в'язолистого мають анальгетичні, протизапальні, протиревматичні, потогінні, сечогінні властивості. Застосовують внутрішньо у вигляді настоїв чи відварів трави або коріння. Використовують як потогінний засіб при грипі й гарячці, протизапальний при подагрі, ревматизмі, заспокійливий при істерії, болях у шлунку і кишках, при геморої, при хворобах сечового міхура і нирок, як загальнозміцнюючий засіб при катарі верхніх дихальних шляхів, бронхітах, бронхіальній астмі. Зовнішньо використовують (свіжий сік, відвари, мазі) при лікуванні ран, виразок, фурункулів, при білях, укусах змій або скажених тварин.
Внутрішньо - настій трави гадючника в'язолистого (1 ч ложка сухої сировини на 200 мл окропу, настоювати 50 хв), пити по 50 мл 4 рази на день.
Зовнішньо - мазь (10 г порошку коріння гадючника в'язолистого на 50 г внутрішнього жиру або вершкового масла) для змазування уражених місць при запальних дерматозах і розтирань при ревматизмі, подагрі. Для промивань ран, спринцювань, для клізм при проносах та для примочок до ран, виразок, фурункулів (настій або відвар суміші гадючника і гірчака зміїного по 20 г на 2 л окропу).