Багаторічна трав’яниста рослина родини зозулинцевих (орхідних). Бульби яйцевидні. Стебло до 40 см заввишки, злегка гранчасте, вгорі – фіолетове. Листки видовженоеліптичні: нижніх – 2–4, вони великі, зближені, жолобчасті, гострі; верхніх – 1–2, вони згорнуті навколо стебла. Квітки двостатеві, неправильні, зібрані в густе колосоподібне суцвіття. Шолом блідо-рожевий, гострий; губа трилопатева, пурпурова, середня її частка – з рожевими ворсинками і на верхівці вона розділена на дві овальні або довгасті лопаті (до 4 мм завдовжки), з зубцем між ними; шпорка тупа, вдвоє коротша за зав’язь. Цвіте у червні. Плід – коробочка.
Зозулинець шоломоносний рідкісна рослина (занесена до Червоної книги України). Трапляється на Прикарпатті та Закарпатті.
Бульбокорені містять слиз (до 50 %), крохмаль (до 27 %), декстрин, пентозани, сахарозу, вітаміни, мікро- та макроелементи і інші речовини.
Для виготовлення галенових лікарських форм. З лікувальною метою використовують вирощені на плантації бульбокорені, які збирають одразу після цвітіння рослини. Заготовляють лише молоді, дочірні бульби, старі бульби викидають. Зібрані бульби добре миють, на 4–5 хв занурюють у киплячу воду, а після цього сушать на відкритому повітрі, або в сушарці при температурі 50–55°. Одержана таким чином сировина називається “бульби салеп” (Tubera Salep). З 10 кг сирих бульб одержують 1 кг сухих. Зберігають у невологих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності – 6 років. Аптеки салеп не відпускають.
Заготовляти в місцях зростання категорично заборонено.
Галенові препарати зозулинця шоломоносного мають обволікаючий, протизапальний і загальнозмiцнюючий ефект. Вони перешкоджають всмоктуванню шкідливих речовин з шлунково-кишкового тракту. Як обволікаючий і протизапальний засіб салеп призначають при гострих і хронічних захворюваннях дихальних шляхів (бронхіт, трахеїт, ларингіт) та при запаленні шлунково-кишкового тракту (гастрит, ентерит, ентероліт, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки).
Високоефективним є використання салепу при запальних процесах дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту – гастроентеритах, колітах і виразковій хворобі.
Слиз салепу зозулинця шоломоносного п’ють при отруєнні, щоб затримати всмоктування отрути.
Препарати зозулинця шоломоносного застосовують у вигляді слизу перорально і в клізмах. Дійовим засобом вважається салеп при загальному виснаженні організму, зумовленому тривалими кровотечами, фізичною і розумовою перевтомою й туберкульозом та при імпотенції.
Порошок старих бульб зозулинця шоломоносного вважається абортивним і протизаплідним засобом, а також засобом, що регулює місячні.
Настій трави зозулинця шоломоносного вважається сечогінним, потогінним і гіпотензивним засобом.
Насіння зозулинця шоломоносного використовують при епілепсії.
Внутрішньо – використовують слиз (Mucilago Salepi) – 2 г порошку салепу ошпарюють 200 мл окропу, збовтують 10–15 хв і приймають по 1 чайній або десертній ложці 2–3 рази на день до їди. Приготовлений слиз зберігають у холодильнику.
Зовнішньо – слиз на опіки та рани, як засіб що зменшує подразнення.
