Ќайб≥льше значенн¤ дл¤ кл≥н≥чноњ токсиколог≥њ маЇ под≥л х≥м≥чних речовин по характеру њхньоњ токсичноњ д≥њ на орган≥зм. ÷е дозвол¤Ї поставити первинний кл≥н≥чний д≥агноз отруЇнн¤, розробити принципи проф≥лактики й л≥куванн¤ токсичного пошкодженн¤ й визначити механ≥зм його розвитку. ќднак токсиколог≥чна класиф≥кац≥¤ отрут маЇ т≥льки загальний характер ≥ звичайно детал≥зуЇтьс¤ за рахунок додатковоњ ≥нформац≥њ про њх Увиб≥ркову токсичн≥стьФ. ¬арто мати на уваз≥, що Ђвиб≥рковаї токсична д≥¤ отрути не вичерпуЇ всього р≥зноман≥тт¤ кл≥н≥чних про¤в≥в даноњ ≥нтоксикац≥њ, а лише вказуЇ на безпосередню небезпеку, що грозить певному органу або систем≥ орган≥зму ¤к основному м≥сцю токсичноњ поразки.

¬≥домо, що важк≥ форми гострих отруЇнь супроводжуютьс¤ про¤вом виражених ознак кисневого голодуванн¤ орган≥змуЦг≥покс≥њ. “ому було запропоновано розд≥лити отрути залежно в≥д типу викликуваного ними кисневого голодуванн¤, що дозвол¤Ї проводити б≥льш ц≥леспр¤мовану специф≥чну терап≥ю.

ѕатоф≥з≥олог≥чн≥ механ≥зми кисневого голодуванн¤ звичайно викликан≥ впливом отрут на певн≥ внутр≥шньокл≥тинн≥ ферментн≥ системи. —утн≥сть цих патох≥м≥чних реакц≥й розкрита далеко не в кожному випадку отруЇнь, однак поступове нагромадженн¤ знань у ц≥й област≥ токсиколог≥њ дозвол¤Ї наблизитис¤ до вир≥шенн¤ њњ к≥нцевого завданн¤ Ц зТ¤суванню молекул¤рноњ основи д≥њ отрут на орган≥зм.

¬ ≥нших спец≥альних класиф≥кац≥¤х отрути розд≥лен≥ по специф≥ц≥ б≥олог≥чного насл≥дку отруЇнн¤ (алергени, тератогени, мутагени, супермутагени, канцерогени) ≥ ступен¤ його виразност≥ (сильн≥, середн≥ й слабк≥ канцерогени), що маЇ факультативне значенн¤ дл¤ певноњ област≥ б≥олог≥њ й медицини.

 ласиф≥кац≥¤ отруЇнь ¤к захворювань х≥м≥чноњ ет≥олог≥њ маЇ у своњй основ≥ три ведуч≥ принципи: ет≥опатогенетичний, кл≥н≥чний ≥ нозолог≥чний. ¬≥дпов≥дно до першого принципу, отруЇнн¤ д≥л¤ть через њхнЇ виникненн¤.

¬ипадков≥ отруЇнн¤ розвиваютьс¤ незалежно в≥д вол≥ потерп≥лого внасл≥док самол≥куванн¤ й передозуванн¤ л≥карських засоб≥в (наприклад, що знеболюють при болючому синдром≥ або снотворних при безсонн≥), при алкогольн≥й ≥нтоксикац≥њ, у результат≥ помилкового прийому одних л≥к≥в зам≥сть ≥ншого або засобу дл¤ зовн≥шнього застосуванн¤ усередину, а також при нещасних випадках (вибух, вит≥к отруйноњ речовини, розбита тара та ≥н.) на х≥м≥чному виробництв≥, у лаборатор≥¤х або в побут≥ (наприклад, при пожеж≥ або несправност≥ опалювальноњ системи).

Ќавмисн≥ отруЇнн¤ бувають повТ¤зан≥ з усв≥домленим застосуванн¤м токсичноњ речовини з метою самогубства (суњцидальн≥ отруЇнн¤) або вбивства (крим≥нальн≥ отруЇнн¤). ¬ останньому випадку можлив≥ й несмертельн≥ отруЇнн¤ внасл≥док застосуванн¤ отрут дл¤ розвитку в потерп≥лого безпом≥чного стану (з метою пограбуванн¤, зівалтуванн¤ та ≥н.).

—уњцидальн≥ отруЇнн¤ можуть носити демонстративний характер, коли потерп≥лий насправд≥ не пересл≥дував мети самогубства, а лише зображував таку мету. Ќа сьогодн≥шн≥й час у св≥т≥ реЇструЇтьс¤ в середньому 120 несмертельних суњцидальних отруЇнь на 100 000 жител≥в ≥ 13 смертельних, що ¤вл¤Ї собою складну соц≥ально-псих≥атричну проблему, особливо в сучасних крањнах ≥з властивими пост≥йними соц≥альними конфл≥ктами. Ѕлизько 10Ц15% вс≥х суњцидальних отруЇнь Ц це отруЇнн¤ псих≥чно хворих.

ќтруЇнн¤ розр≥зн¤ютьс¤ в≥дпов≥дно до конкретних умов (м≥сце) њхнього виникненн¤. ¬иробнич≥ (профес≥йн≥) отруЇнн¤ розвиваютьс¤ внасл≥док впливу промислових отрут, безпосередньо використовуваних на даному п≥дприЇмств≥ або в лаборатор≥њ при авар≥¤х або грубому порушенн≥ техн≥ки безпеки при робот≥ з≥ шк≥дливими речовинами. ѕобутов≥ отруЇнн¤, ¤к≥ представл¤ють найб≥льш численну групу ц≥Їњ патолог≥њ, повТ¤зан≥ з повс¤кденним житт¤м сучасноњ людини й зустр≥чаютьс¤ в побут≥ при неправильному використанн≥ або збер≥ганн≥ численних л≥карських засоб≥в, домашн≥х х≥м≥кат≥в, а також при непом≥рному прийом≥ алкоголю ≥ його сурогат≥в. ≤снуЇ ще один вид отруЇнь, ¤к≥ часто називають УмедичнимиФ, тобто в медичних установах при помилц≥ медичного персоналу в дозуванн≥, вид≥ або способ≥ введенн¤ л≥карських засоб≥в.

” медичн≥й практиц≥ широко використовуЇтьс¤ класиф≥кац≥¤ УекзогеннихФ отруЇнь в≥дпов≥дно шл¤ху надходженн¤ токсичноњ речовини в орган≥зм, оск≥льки це багато в чому визначаЇ м≥ри першоњ допомоги при дан≥й патолог≥њ. —еред побутових отруЇнь широко розповсюджен≥ пероральн≥, ¤к≥ повТ¤зан≥ з надходженн¤м отрут через рот. ƒо ц≥Їњ категор≥њ в≥дноситьс¤ б≥льша група харчових отруЇнь, коли отрута попадаЇ в орган≥зм разом з њжею. Ќавпаки, серед виробничих отруЇнь переважають ≥нгал¤ц≥йн≥, наступаюч≥ при вдиханн≥ токсичних речовин, що перебувають у навколишн≥м пов≥тр≥.  р≥м того, часто в≥дзначаютьс¤ нашк≥рн≥ отруЇнн¤ при проникненн≥ токсичних речовин через незахищен≥ шк≥рн≥ покриви.

≤нТЇкц≥йн≥ отруЇнн¤ спостер≥гаютьс¤ при парентеральному попаданн≥ отрути та при укусах зм≥й ≥ комах, а порожнинн≥ Ц при попаданн≥ отрути в р≥зн≥ порожнини орган≥зму (пр¤му кишку, п≥хву, зовн≥шн≥й слуховий прох≥д та ≥нш≥).  р≥м того, у медичн≥й практиц≥ зустр≥чаютьс¤ ≥нш≥ позначенн¤ отруЇнь в≥дпов≥дно походженню њхньоњ токсичноњ речовини, що його викликало. ќтруЇнн¤, викликан≥ надходженн¤м отрути з навколишньоњ людини середовища, називаютьс¤ екзогенних на в≥дм≥ну в≥д ендогенних ≥нтоксикац≥й токсичними метабол≥тами, ¤к≥ можуть утворитис¤ й накопичуватис¤ в орган≥зм≥ при р≥зних захворюванн¤х, част≥ше повТ¤заних з порушенн¤м функц≥њ вид≥льних орган≥в (нирки, печ≥нка та ≥н.).

ќтруЇнн¤ л≥ками в≥дпов≥дно одержали назву л≥карських (медикаментозних), промисловими отрутами Ц промислових, алкоголем Ц алкогольних ≥ ≥нш≥.

 ласиф≥кац≥¤ отруЇнь по кл≥н≥чному принципу передбачаЇ насамперед обл≥к особливостей њхнього кл≥н≥чного переб≥гу. √остр≥ отруЇнн¤ розвиваютьс¤ при одномоментному надходженн≥ в орган≥зм токсичноњ дози й характеризуютьс¤ гострим початком ≥ вираженими специф≥чними симптомами. ’рон≥чн≥ отруЇнн¤ обумовлен≥ тривалим, часто переривчастим, надходженн¤м отрут у малих (субтоксичних) дозах. «ахворюванн¤ починаЇтьс¤ з по¤ви мало специф≥чних симптом≥в, що викликають первинне порушенн¤ функц≥й переважно нервовоњ й ендокринноњ систем. ¬ид≥л¤ють р≥дк≥сн≥ по своњй поширеност≥ п≥д гостр≥ отруЇнн¤, коли при одноразовому введенн≥ отрути в орган≥зм кл≥н≥чний розвиток отруЇнн¤ дуже упов≥льнено й викликаЇ тривалий розлад здоровТ¤. ÷ей вид отруЇнн¤ звичайно розгл¤дають разом з гострими, ¤к≥ б≥льш близьк≥ до них по патогенезу й симптоматиц≥.

¬≥дпов≥дно ступеню важкост≥ визначають легк≥, середньоњ ваги, важк≥, украй важк≥ й смертельн≥ отруЇнн¤, ¤к≥ пр¤мо залежать в≥д виразност≥ кл≥н≥чноњ симптоматики й у меншому ступен≥ в≥д величини прийн¤тоњ дози. ¬≥домо, що розвиток ускладнень (пневмон≥¤, гостра ниркова або печ≥ночна недостатн≥сть та ≥н.) значно пог≥ршують прогноз будь-¤кого захворюванн¤, тому ускладнен≥ отруЇнн¤ звичайно в≥днос¤тьс¤ до категор≥њ важких.

” кл≥н≥чн≥й токсиколог≥њ прийн¤то вид≥л¤ти певн≥ нозолог≥чн≥ форми отруЇнь, ¤к≥ можуть викликати нав≥ть р≥зн≥ по своњй х≥м≥чн≥й структур≥ речовини за умови Їдиного патогенезу њхньоњ токсичноњ д≥њ, ≥дентичних кл≥н≥чних про¤в≥в ≥ патоморфолог≥чноњ картини. “ому, нозолог≥чна класиф≥кац≥¤ заснована на назвах окремих х≥м≥чних препарат≥в (наприклад, метиловим спиртом, мишТ¤ком, чадним газом та ≥н.) або групи речовин (наприклад, барб≥туратами, кислотами, лугами та ≥н.). ћожливо використанн¤ найменувань ц≥лого класу речовин, обТЇднаного сп≥льн≥стю њхнього застосуванн¤ (отрутох≥м≥кати, л≥ки) або походженн¤ (рослинн≥, тваринн≥ й синтетичн≥ отрути), однак у цих випадках використаЇтьс¤ не нозолог≥чна, а видова класиф≥кац≥¤ отруЇнь, необх≥дна дл¤ загальноњ систематизац≥њ вс≥х численних нозолог≥чних форм захворювань х≥м≥чноњ ет≥олог≥њ.

√остр≥ отруЇнн¤ доц≥льно розгл¤дати ¤к У х≥м≥чну травмуФ , що розвиваЇтьс¤ внасл≥док попаданн¤ в орган≥зм токсичноњ дози чужор≥дноњ х≥м≥чноњ речовини. Ќасл≥дки, повТ¤зан≥ з≥ специф≥чним впливом на орган≥зм токсичноњ речовини, в≥дноситьс¤ до токсикогенного ефекту х≥м≥чноњ травми. ¬≥н носить характер патогенноњ реакц≥њ й найб≥льше ¤скраво про¤вл¤Їтьс¤ в ранн≥й стад≥њ гострих отруЇнь Ц токсикогенноњ, коли токсичний агент перебуваЇ в орган≥зм≥ в доз≥, здатн≥й зробити специф≥чну д≥ю. ќдночасно можуть включатис¤ патолог≥чн≥ процеси, позбавлен≥ Ух≥м≥чноњФ специф≥чност≥. ќтруйна речовина в≥д≥граЇ роль пускового фактора. ѕрикладами Ї г≥поф≥зарноадреналова реакц≥¤ (стрес-реакц≥¤), Уцентрал≥зац≥¤ кровооб≥гуФ, коагулопат≥¤ й ≥нш≥ зрушенн¤, ¤к≥ в≥днос¤тьс¤ до соматогенного ефекту Ух≥м≥чноњ травмиФ ≥ нос¤ть спочатку характер УзахиснихФ реакц≥й. ¬они найб≥льш ¤скраво про¤вл¤ютьс¤ в II-й кл≥н≥чн≥й стад≥њ гострих отруЇнь Ц соматогенноњ, що наступаЇ п≥сл¤ видаленн¤ або руйнуванн¤ токсичного агента у вигл¤д≥ Усл≥довогоФ пошкодженн¤ структури й функц≥њ р≥зних орган≥в ≥ систем орган≥зму.

“аким чином, загальний токсичний ефект Ї результатом специф≥чноњ токсичноњ д≥њ й неспециф≥чних реакц≥й орган≥зму Ц соматогенноњ д≥њ.

” процес≥ реал≥зац≥њ Ух≥м≥чноњ травмиФ завжди ви¤вл¤Їтьс¤ сполученн¤ патогенних ≥ захисних реакц≥й, ¤к≥ на р≥зних етапах захворюванн¤ можуть м≥н¤ти своњ роль ≥ значенн¤. Ќаприклад, так≥ розповсюджен≥ види захисних реакц≥й на отруЇнн¤, ¤к Уцентрал≥зац≥¤ кровооб≥гуФ або Уг≥покоагул¤ц≥¤ й ф≥бринол≥зФ, часто переход¤ть у патогенн≥, що вимагаЇ проведенн¤ корегуючого впливу. ƒе¤к≥ ≥з цих ¤вищ можуть в≥д≥гравати набагато б≥льшу роль у розвитку х≥м≥чноњ травми, н≥ж специф≥чна д≥¤ отрути.

–озпод≥л токсичних речовин в орган≥зм≥ залежить в≥д трьох основних фактор≥в: просторового, тимчасового й концентрац≥йного. ѕросторовий фактор визначаЇ шл¤хи зовн≥шнього надходженн¤ й поширенн¤ отрути. ќстаннЇ багато в чому повТ¤зане ≥з кровооб≥гом орган≥в ≥ тканин, оск≥льки к≥льк≥сть отрути, що надходить до даного органа, залежить в≥д його обТЇмного кровотоку, в≥днесеного до одиниц≥ маси тканин. Ќайб≥льша к≥льк≥сть отрути в одиницю часу надходить звичайно в леген≥, нирки, печ≥нку, серце, мозок. ѕри ≥нгал¤ц≥йних отруЇнн¤х основна частина отрути надходить у нирки, а при пероральних Ц у печ≥нку, тому що сп≥вв≥дношенн¤ питомого кровотоку печ≥нка/нирки становить приблизно 1:2.  р≥м того, токсичний процес визначаЇтьс¤ ступенем чутливост≥ до отрути рецептор≥в Увиб≥рковоњ токсичност≥Ф. ќсобливо небезпечн≥ щодо цього токсичн≥ речовини, що викликають незворотн≥ пошкодженн¤ кл≥тинних структур (наприклад, при х≥м≥чних оп≥ках тканин кислотами або лугами). ћенш небезпечн≥ зворотн≥ пошкодженн¤ (наприклад, при наркоз≥), що викликають т≥льки функц≥ональн≥ розлади.

ѕ≥д тимчасовим фактором маютьс¤ на уваз≥ швидк≥сть надходженн¤ отрути в орган≥зм ≥ швидк≥сть њњ виведенн¤ з орган≥зму, тобто в≥н в≥дбиваЇ звТ¤зок м≥ж часом д≥њ отрути ≥ його токсичним ефектом.

 онцентрац≥йний фактор, тобто концентрац≥¤ отрути в б≥олог≥чних середовищах, зокрема в кров≥, вважаЇтьс¤ основним у кл≥н≥чн≥й токсиколог≥њ. ¬изначенн¤ цього фактора дозвол¤Ї розр≥зн¤ти токсикогенну й соматогенну фази отруЇнн¤ й оц≥нити ефективн≥сть дез≥нтоксикац≥йноњ терап≥њ. ƒосл≥дженн¤ динам≥ки концентрац≥йного фактора допомагаЇ ви¤вити в токсикогенн≥й фаз≥ отруЇнь два основних пер≥оди: пер≥од резорбц≥њ, що триваЇ до моменту дос¤гненн¤ максимальноњ концентрац≥њ токсичноњ речовини в кров≥, ≥ пер≥од ел≥м≥нац≥њ, в≥д цього моменту до повного очищенн¤ кров≥ в≥д отрути.

« погл¤ду токсикодинам≥ки специф≥чна симптоматика отруЇнь, що в≥дбиваЇ Увиб≥ркову токсичн≥стьФ отрут, найб≥льш ¤скраво про¤вл¤Їтьс¤ в токсикогенн≥й фаз≥, особливо в пер≥од резорбц≥њ. ƒл¤ останнього характерно формуванн¤ патолог≥чних синдром≥в, що важко прот≥кають, гострих отруЇнь, таких, ¤к екзотоксичний шок, токсична кома, шлунково-кишков≥ отруЇнн¤, асф≥кс≥¤ й ≥н. ” соматогенн≥й фаз≥ звичайно розвиваютьс¤ патолог≥чн≥ синдроми, позбавлен≥ вираженоњ токсиколог≥чноњ специф≥чност≥.  л≥н≥чно вони трактуютьс¤ ¤к ускладненн¤ гострих отруЇнь: пневмон≥¤, гостра ниркова недостатн≥сть або гостра нирково-печ≥ночна недостатн≥сть, сепсис та ≥н.

”¤вленн¤ про рецептор ¤к м≥сце конкретного прикладанн¤ й реал≥зац≥њ токсичноњ д≥њ отрути дотепер залишаЇтьс¤ недостатньо ¤сним, незважаючи на те що ц¤ ≥де¤ була висунута ƒж. Ћенгл≥ б≥льше ста рок≥в тому. —ам терм≥н УрецепторФ у токсиколог≥чному розум≥нн≥ був запропонований на початку минулого стол≥тт¤ в≥домим н≥мецьким ученим ѕ. ≈рл≥хом. ÷е отримало наукове обірунтуванн¤ п≥сл¤ к≥льк≥сних досл≥джень ј.  ларка (1937), ¤кий показав, що м≥ж чужор≥дними речовинами ≥ њхн≥ми рецепторами виникаЇ звТ¤зок, очевидно, аналог≥чна взаЇмод≥њ субстрату з≥ специф≥чним ферментом.

¬и¤вилос¤, що в багатьох випадках рецептори д≥йсно ¤вл¤ють собою ферменти. Ќаприклад, оксигрупа серину, що входить ¤к складова частина в молекулу ферменту ацетилхол≥нестерази, служить рецептором дл¤ фосфорорган≥чних ≥нсектицид≥в (хлорофос, карбофос та ≥н.), що утворюють ≥з цим ферментом м≥цний комплекс. ¬насл≥док чого розвиваЇтьс¤ специф≥чний антихол≥нестеразний ефект, властивий б≥льшост≥ фосфорорган≥чних сполук. ¬заЇмод≥¤ отрут з ферментами ¤к рецепторами токсичност≥ знайшло своЇ в≥дбитт¤ в патох≥м≥чн≥й класиф≥кац≥њ отрут.

 р≥м фермент≥в, рецепторами первинноњ д≥њ отрут Ї ам≥нокислоти (г≥стидин, цистењн ≥ ≥н.), нуклењнов≥ кислоти, пуринов≥ й п≥рим≥динов≥ нуклеотиди, в≥там≥ни. –ецепторами часто бувають найб≥льше реакц≥йно здатн≥ функц≥ональн≥ групи орган≥чних сполук, так≥, ¤к сульфг≥дрильн≥, г≥дроксильн≥, карбоксильн≥, ам≥н- ≥ фосфорвм≥сн≥, ¤к≥ в≥д≥грають життЇво важливу роль у метабол≥зм≥ кл≥тин. Ќарешт≥, у рол≥ рецептор≥в токсичност≥ можуть виступати р≥зн≥ мед≥атори й гормони. Ќаприклад, в≥дкрит≥ оп≥атн≥ рецептори ¤вл¤ють собою д≥л¤нку гормону г≥поф≥за бета-л≥потроп≥ну.

“аким чином, лог≥чним Ї припущенн¤ в≥домого токсиколога ≈. јльберта, що будь-¤ка х≥м≥чна речовина, дл¤ того щоб спричинити б≥олог≥чну д≥ю, повинна волод≥ти принаймн≥ двома незалежними ознаками:

1) спор≥днен≥стю до рецептор≥в,

2) власною ф≥зико-х≥м≥чною активн≥стю.

ѕ≥д спор≥днен≥стю маЇтьс¤ на уваз≥ ступ≥нь звТ¤зку речовини з рецептором, що вим≥рюЇтьс¤ величиною зворотноњ швидкост≥ дисоц≥ац≥њ комплексу речовина + рецептор.

як у св≥тл≥ цих даних вигл¤даЇ характеристика токсичност≥? Ќайб≥льш елементарне поданн¤ про нењ даЇ так звана проста окупац≥йна теор≥¤ ј.  ларка, висунута ним дл¤ по¤сненн¤ д≥њ л≥к≥в: токсична д≥¤ речовини пропорц≥йно площ≥ рецептор≥в, зайн¤т≥й молекулами ц≥Їњ речовини. ћаксимальна токсична д≥¤ отрути про¤вл¤Їтьс¤, коли м≥н≥мальна к≥льк≥сть њњ молекул здатна звТ¤зувати й виводити з ладу найб≥льше життЇво важлив≥ кл≥тини-м≥шен≥. Ќаприклад, токсини бактер≥й ботул≥нуса (Clostridium botulinum) здатн≥ накопичуватис¤ в зак≥нченн¤х периферичних рухових нерв≥в ≥ в к≥лькост≥ 8 молекул на кожну нервову кл≥тку викликають њхн≥й парал≥ч. “аким чином, 1 мг цього токсину може УзнищитиФ до 1200 т живоњ речовини, а 200 г здатне погубити все населенн¤ земл≥. “аким чином, справа не ст≥льки в к≥лькост≥ уражених отрутою рецептор≥в, ск≥льки в њхн≥й значимост≥ дл¤ життЇд≥¤льност≥ орган≥зму. Ќемаловажними Ї швидк≥сть утворенн¤ комплекс≥в отрути з рецептором, њхн¤ ст≥йк≥сть ≥ здатн≥сть до зворотноњ дисоц≥ац≥њ, що нер≥дко граЇ б≥льш важливу роль, н≥ж ступ≥нь насиченн¤ рецептор≥в отрутою. “аким чином, сучасна теор≥¤ рецептор≥в, токсичност≥ розгл¤даЇ комплекс отрута + рецептор з погл¤ду њхньоњ взаЇмод≥њ.

ѕл≥дною ви¤вилас¤ ≥де¤ ѕ. ≈рл≥ха про ≥снуванн¤ високоњ специф≥чност≥ первинноњ реакц≥њ взаЇмод≥њ отрути й кл≥тини, коли отрута втручаЇтьс¤ в процеси обм≥ну речовин завд¤ки своњй структурн≥й под≥бност≥ з тим або ≥ншим метабол≥том, мед≥атором, гормоном та ≥н. —аме в цих випадках можна говорити про взаЇмод≥ю м≥ж отрутою й рецептором ¤к про в≥дношенн¤, що нагадуЇ Уключ до замкаФ по ≈рл≥ху. ÷¤ ≥де¤ послужила поштовхом до розвитку х≥м≥отерап≥њ, заснованоњ на п≥дбор≥ л≥к≥в по њх Увиб≥рков≥й токсичност≥Ф дл¤ певних структур орган≥зму, що в≥др≥зн¤ютьс¤ специф≥чними, цитолог≥чними й б≥ох≥м≥чними ознаками.

ќднак у токсичн≥й д≥њ багатьох речовин в≥дсутн¤ строга виб≥рков≥сть. ѓхнЇ втручанн¤ в життЇв≥ процеси засновано не на специф≥чних х≥м≥чних впливах з певними кл≥тинними рецепторами, а на взаЇмод≥њ з ус≥Їю кл≥тиною в ц≥лому. ÷ей принцип, ≥мов≥рно, лежить в основ≥ наркотичноњ д≥њ р≥зноман≥тних орган≥чних ≥ неорган≥чних речовин, загальною властив≥стю ¤ких Ї те, що вони ¤вл¤ють собою неелектрол≥ти. ¬и¤вивши це, в≥домий р токсиколог Ќ.¬.ЋазарЇв запропонував терм≥н Унеелектрол≥тна д≥¤Ф дл¤ позначенн¤ вс≥х ефект≥в, ¤к≥ пр¤мо визначаютьс¤ ф≥зико-х≥м≥чними властивост¤ми речовини (наркотична, драт≥вна, прип≥кальна, гемол≥тична д≥¤ й ≥н.).

ƒл¤ кл≥н≥чноњ токсиколог≥њ велике значенн¤ маЇ зворотн≥сть звТ¤зку отрути з рецептором. Ѕ≥льш≥сть токсичних речовин, очевидно, нем≥цно звТ¤зуЇтьс¤ з рецепторами ≥ њх можна Ув≥дмитиФ. ¬важають, що ковалентн≥ звТ¤зки отрут з рецепторами м≥цн≥ й важко зворотн≥. Ќа щаст¤, к≥льк≥сть токсичних речовин, здатних утворювати ковалентн≥ звТ¤зки, невелика. ƒо них в≥днос¤тьс¤, наприклад, препарати мишТ¤ку, ртут≥ й сурми, механ≥зм д≥њ ¤ких пол¤гаЇ у взаЇмод≥њ ≥з сульфг≥дрильними групами б≥лк≥в; азотист≥ ≥прити й фосфорорган≥чн≥ антихол≥нестеразн≥ препарати, ¤к≥ алк≥л≥рують (вит≥сн¤ють) або ацетилюють (окисл¤ють) певн≥ функц≥ональн≥ групи б≥лк≥в, в останньому приклад≥ Ц ферменту хол≥нестерази. ’оча зазначен≥ ковалентн≥ звТ¤зки досить м≥цн≥, у певних умовах вони можуть руйнуватис¤ з утворенн¤м нових ковалентних звТ¤зк≥в. “ак, сульфг≥дрильн≥ групи пошкодженоњ ртуттю кл≥тини можна ¤коюсь м≥рою регенерувати, ¤кщо ввести достатню к≥льк≥сть антидота Ц ун≥т≥олу, що м≥стить реакц≥йно здатн≥ SH-групи.

Ѕ≥льш≥сть в≥домих у наш час токсичних речовин ≥ л≥карських засоб≥в взаЇмод≥Ї з рецептором за рахунок б≥льше лаб≥льних, легко руйн≥вних звТ¤зк≥в Ц ≥онних, водневих, ван-дер-ваальсових, що даЇ можлив≥сть њх усп≥шного Ув≥дмиванн¤Ф ≥ видаленн¤ з орган≥зму.

«ниженн¤ енерг≥њ звТ¤зку отрута + рецептор корелюЇ з≥ зменшенн¤м специф≥чних про¤в≥в у в≥дпов≥дн≥й реакц≥њ орган≥зму й робить њњ б≥льше зворотною.

“оксичн≥ речовини можна видалити з рецептор≥в за допомогою Ув≥дмиванн¤Ф. ѕом≥щена в розчин, що м≥стить г≥стам≥н, кишка морськоњ свинки починаЇ скорочуватис¤, а в≥дмиванн¤ ≥зотон≥чним розчином хлориду натр≥ю приводить њњ у вих≥дний стан.

“аким чином, сучасн≥ методи детоксикац≥њ базуютьс¤ на можливост≥ руйнуванн¤ комплексу отрута + рецептор. ƒл¤ цього застосовуютьс¤ антидоти, що перешкоджають ≥ммоб≥л≥зац≥њ отрути в тканинах, у поЇднанн≥ з активними методами очищенн¤ орган≥зму (форсований д≥урез, методи д≥ал≥зу й сорбц≥њ).

Ќадходженн¤ чужор≥дних речовин в орган≥зм, њхн≥й розпод≥л м≥ж органами й тканинами, б≥отрансформац≥¤ (метабол≥зм) ≥ вид≥ленн¤ припускають њхнЇ проникненн¤ (транспорт) через р¤д б≥олог≥чних мембран.

ћембранн≥ системи орган≥зму мають однакову будова, але в≥др≥зн¤ютьс¤ по функц≥ональних властивост¤х. ¬они ¤вл¤ють собою рухлив≥ структури, утворен≥ б≥лково-фосфол≥п≥дними комплексами, що волод≥ють обмеженою проникн≥стю дл¤ р≥зних сполук. ¬ наш час за основу приймаЇтьс¤ г≥потеза тришаровоњ мембрани ƒоусона Ц ƒан≥ел≥. ƒва б≥лкових шари, з ¤ких один звернений уб≥к цитоплазми, а ≥ншоњ Ц назовн≥, м≥ст¤ть шар подв≥йного л≥п≥ду. «овн≥ л≥п≥дних шар≥в ≥з плаваючими в них б≥лками перебуваЇ Укарбог≥дратна шубаФ, що складаЇтьс¤ з р≥зних ол≥госахарид≥в, пол≥мер≥в, що включають дес¤тки тип≥в моносахарид≥в, у тому числ≥ глюкозу. ќдна з передбачуваних функц≥й ц≥Їњ УшубиФ пол¤гаЇ в т≥м, що вона здатна Ув≥др≥зн¤тиФ кл≥тини власного орган≥зму в≥д чужих.

ћолекули фосфол≥п≥ду ор≥Їнтован≥ таким чином, що њхн≥ г≥дроф≥льн≥ групи спр¤мован≥ уб≥к б≥лка, а г≥дрофобн≥ поверхн≥ стикаютьс¤. “овщина кожного шару 2Ц3 нм. ѕрипускають, що в кл≥тинних мембранах ≥снують ультрам≥кроскоп≥чн≥ пори, утворен≥ г≥дроф≥льною речовиною в л≥п≥дних частинах, причому мембрани й пори (канали) мають певн≥ електричн≥ зар¤ди.

ѕитанн¤ про проходженн¤ речовин через мембрани досить складний, тому що при цьому варто враховувати не т≥льки функц≥ональн≥ особливост≥ самих мембран, але й певну роль протоплазми й кл≥тинних б≥лк≥в. « метою спрощенн¤ ц≥Їњ проблеми вид≥л¤ють чотири основних типи транспортуванн¤ р≥зних речовин.

ѕерший тип транспорту характерний дл¤ нейтральних молекул. ѕри цьому швидше всього дифундують молекули речовин, що волод≥ють високим коеф≥ц≥Їнтом розпод≥лу масло/вода, тобто л≥поф≥льними властивост¤ми. –озчинн≥ в л≥п≥дах речовини (наприклад, наркотичн≥ засоби) можуть в≥льно з м≥н≥мумом витрати енерг≥њ проходити через кл≥тинн≥ мембрани за законами дифуз≥њ. Ўвидк≥сть дифуз≥њ речовини (Ўƒ), в≥дпов≥дно до закону ‘≥ка, визначаЇтьс¤ по р≥вн¤нню:

де   Ц коеф≥ц≥Їнт дифуз≥њ даноњ сполуки; ј Ц площа мембрани; (— 1Ц— 2) Ц град≥Їнт концентрац≥њ по обидв≥ сторони мембрани; d Ц товщина мембрани.

 оеф≥ц≥Їнт дифуз≥њ отрути або л≥к≥в залежать в≥д його молекул¤рноњ маси, ступен¤ розчинност≥ в л≥п≥дах ≥ ≥он≥зац≥њ, а також в≥д просторовоњ конф≥гурац≥њ молекули. ¬елик≥ молекули, наприклад молекули б≥лк≥в, проникають кр≥зь ц≥ мембрани через велик≥ щ≥лини або шл¤хом п≥ноцитозу (у в≥тчизн¤н≥й л≥тератур≥ Ц везикул¤рного транспорту). ѕри цьому мембрана утворюЇ впТ¤чуванн¤ ≥ ¤к би повн≥стю обвол≥каЇ всю молекулу, що ви¤вл¤Їтьс¤ усередин≥ кл≥тини у вигл¤д≥ пухирц¤, що м≥груЇ в ≥нтерстиц≥й або, р≥дше, у судину.

“ранспорт другого типу повТ¤заний з певними структурами, ¤к≥ забезпечують речовинам б≥льше ≥нтенсивну дифуз≥ю. ÷ими властивост¤ми волод≥ють де¤к≥ д≥л¤нки мембрани. ћолекула, що транспортуЇ, зворотно зТЇднуЇтьс¤ з нос≥Їм у мембран≥, що в≥льно рухаЇтьс¤ м≥ж внутр≥шньою й зовн≥шньоњ њњ поверхн¤ми. ѕрикладом Ї транспорт глюкози в еритроцитах людини.

“рет≥й тип трансмембранного транспорту повТ¤заний з≥ споживанн¤м енерг≥њ, що утворюЇтьс¤ в результат≥ метабол≥зму аденозинтрифосфорноњ кислоти (ј“‘) у сам≥й мембран≥. ѕрипускають, що при цьому так званому активному транспорт≥ молекула речовини зТЇднуЇтьс¤ з нос≥Їм, що п≥ддаЇтьс¤ певним х≥м≥чним перетворенн¤м. ѕрикладами можуть служити процеси транспорту ≥он≥в кал≥ю в кл≥тинах ссавц≥в, всмоктуванн¤ й виведенн¤ речовин в ≥он≥зован≥й форм≥ нирковими канальц¤ми та ≥нш≥. ¬ ¤кост≥ нос≥њ звичайно служать ферменти, наприклад кал≥й- ≥ натр≥йнезалежна аденозинтрифосфатаза, що забезпечуЇ активний транспорт цих ≥он≥в. ¬ останн≥ роки ви¤влена ц≥ла група чужор≥дних речовин, названих ≥онофорами, ¤к≥ здатн≥ зм≥нювати барТЇрну функц≥ю мембран ≥ переносити через них тис¤ч≥ ≥он≥в у секунду. ≤онофори виробл¤ютьс¤ певними м≥кроорган≥змами (наприклад, антиб≥отиком вал≥ном≥цином), що використовують њх у боротьб≥ за ≥снуванн¤ з ≥ншими формами житт¤. ” наш час в≥дкритий шл¤х до спр¤мованого х≥м≥чного синтезу нових, що не зустр≥чаютьс¤ в природ≥ речовин цього виду, що волод≥ють дивною виб≥рков≥стю до переносу певних ≥он≥в.

“ранспорт четвертого типу стосуЇтьс¤ дифуз≥њ через пори, у ст≥нках ¤ких Ї позитивно зар¤джен≥ частинки, що пропускають т≥льки ан≥они. ќднак ≥снують канали, що пропускають неелектрол≥ти. ѕро максимальну величину њх можна судити по розм≥рах самоњ великоњ молекули, що вони здатн≥ пропускати. Ќаприклад, мембрани ниркових клубочк≥в людини в норм≥ здатн≥ пропускати вс≥ молекули, менш≥, н≥ж молекули альбум≥ну (молекул¤рна маса 70 000). “аким чином, транспорт цього типу зд≥йснюЇтьс¤ за принципом ф≥льтрац≥њ. ƒе¤к≥ природн≥ отрути, наприклад тетродотоксин, вид≥лений з≥ скалозубих риб, або батрахотоксин, отриманий з маленькоњ колумб≥йськоњ жаби, своЇю молекулою впливають на прох≥дн≥сть канал≥в. ѕерший з них здатний повн≥стю, ¤к пробкою, УзакупоритиФ ≥онний канал дл¤ натр≥ю, ≥ншоњ Ц Узламати воротаФ цих канал≥в, ¤к≥ втрачають здатн≥сть виб≥рково пропускати ≥они. ƒе¤к≥ ≥з зазначених ≥онофор≥в, наприклад молекула антиб≥отика грам≥цидину, рухаючись у мембран≥, часом прошивають њњ наскр≥зь ≥ створюють щось начебто штучного насоса, здатного пропускати ≥они. ÷≥ дан≥ мають велике значенн¤ дл¤ по¤сненн¤ механ≥зму д≥њ багатьох отрут, що виб≥рково впливають на пров≥дн≥сть нервового ≥мпульсу в синапсах.

≤нтенсивне вивченн¤ функц≥њ кл≥тинних ≥ внутр≥шньокл≥тинних мембран дозволило в останн≥ роки вид≥лити спец≥альну групу речовин, що про¤вл¤ють специф≥чну мембранотоксичну д≥ю, так зван≥ мембранотоксини. ƒо њхнього числа в≥днос¤ть екзогенн≥ й ендогенн≥ речовини, що волод≥ють фосфол≥пазною активн≥стю, у результат≥ ¤коњ в≥дбуваЇтьс¤ дезорган≥зац≥¤ й руйнуванн¤ основноњ р≥дкокристал≥чноњ структури мембран з наступною загибеллю кл≥тин. Ќаприклад, в≥домо, що ¤к надлишок, так ≥ недостатн≥сть в≥там≥н≥в D ≥ E (токоферол) п≥двищують проникн≥сть л≥зосомальних мембран. ” цьому в≥дношенн≥ багато жиророзчинних в≥там≥н≥в можна розгл¤дати ¤к екзогенн≥ регул¤тори, що поставл¤ютьс¤ з њжею, або своЇр≥дн≥ Унастроювач≥Ф властивостей б≥олог≥чних мембран. « ≥ншого боку, ви¤влен≥ де¤к≥ сполуки, що спри¤ють стаб≥л≥зац≥њ мембран. ƒо них в≥дноситьс¤ холестерин, кортизон ≥ р¤д синтетичних аналог≥в глюкокортикоњдних гормон≥в, хлорох≥н, хлорпромазин (ам≥назин), сал≥цилати. ѕриродно, що ц≥ препарати використовуютьс¤ ¤к л≥карськ≥ засоби при отруЇнн¤х багатьма мембранотоксинами. ѕошкодженн¤ мембранних структур кл≥тин Ї одн≥Їю з основних причин порушенн¤ њхньоњ життЇд≥¤льност≥ при найр≥зноман≥тн≥ших хворобах.

≤снуЇ, к≥лька механ≥зм≥в ушкодженн¤ мембран. Ќайб≥льш ≥стотн≥ чотири: руйнуванн¤ власноњ фосфол≥пази, ¤ка активуЇтьс¤ ≥онами —а ++; перекисне окисленн¤, ¤ке активуЇтьс¤ ≥онами Fe ++; ультраф≥олетовим опром≥ненн¤м ≥ киснем; механ≥чне ушкодженн¤, що про¤вл¤Їтьс¤, наприклад, при зм≥н≥ осмотичного тиску в кл≥тин≥ й руйнуюча д≥¤ антит≥л.

“ри перш≥ Ухвороби мембранФ: кальц≥Їва, перекисна й осмотична Ц в≥днос¤тьс¤ ¤к до кл≥тинних (цитоплазматичних), так ≥ до внутр≥шньокл≥тинних мембран (м≥тохондр≥њ, ендоплазматичний ретикулум, ¤дерна мембрана та ≥н.). „етверта УхворобаФ Ц ≥мунолог≥чна Ц в≥дноситьс¤ переважно до кл≥тинноњ мембрани.

ѕри гострих отруЇнн¤х найпоширен≥шою причиною ушкодженн¤ Ї перекисне окисленн¤ л≥п≥д≥в у мембранах м≥тохондр≥й, л≥посом та ≥н., у результат≥ чого в≥дбуваЇтьс¤ зб≥льшенн¤ проникност≥ мембран дл¤ ≥он≥в, у першу чергу Ќ + (або ќЌ), пот≥м   +, Na +, Ca ++. Ќасл≥дком цього можуть бути осмотичн≥ ефекти й розриви мембран з виходом фермент≥в, зокрема цитохрому —. ѕодальше окислюванн¤ л≥п≥д≥в веде до повного руйнуванн¤ мембран ≥ загибел≥ кл≥тин.

”шкодженн¤ мембран при г≥покс≥њ, що супроводжуЇ багато захворювань х≥м≥чноњ ет≥олог≥њ, повТ¤зане з недол≥ком енерг≥њ, що вид≥л¤Їтьс¤ при метабол≥зм≥ ј“‘. ћехан≥зм ушкодженн¤, ймов≥рно, такий: г≥покс≥¤ > деенерг≥зац≥¤ й пад≥нн¤ мембранного потенц≥алу м≥тохондр≥й > вих≥д —а ++ > активуванн¤ фосфол≥пази > г≥дрол≥з фосфол≥п≥д≥в > зб≥льшенн¤ ≥онноњ проникливост≥ > розТЇднанн¤ окисного фосфорилюванн¤.

“аким чином, ушкодженн¤ мембранних структур в≥дбуваЇтьс¤ по ун≥версальних механ≥змах, ¤к≥ призвод¤ть до зм≥ни њхньоњ проникност≥ дл¤ ≥он≥в, що у свою чергу обумовлено зм≥ною поверхневого зар¤ду на мембран≥ й зм≥ною ступен¤ г≥дрофобност≥ л≥п≥дноњ фази мембран. ќбидва ц≥ фактора д≥ють одночасно, хоча њхн≥й в≥дносний внесок у п≥дсумкову зм≥ну проникност≥ мембран у р≥зних випадках р≥зний. ÷≥ ж фактори визначають в остаточному п≥дсумку неспециф≥чну д≥ю на проникн≥сть мембран р≥зних сполук, наприклад таких, ¤к стероњди, б≥лки й багато ≥нших природних сполук.

Ѕ≥льш≥сть орган≥чних ≥ неорган≥чних сполук Ї електрол≥тами: або слабкими кислотами, або основами. “ому швидк≥сть транспорту електрол≥т≥в через мембрани буде насамперед визначатис¤ ступенем ≥он≥зац≥њ молекули в даних умовах, а пот≥м уже ступенем розчинност≥ нейтральноњ молекули в жирах.

ѕроцеси дисоц≥ац≥њ електрол≥т≥в ≥ закони Уне≥онноњ дифуз≥њФ надзвичайно важлив≥ дл¤ практичноњ токсиколог≥њ, тому що б≥олог≥чна д≥¤ ≥он≥зованоњ й не≥он≥зованоњ форм часто буваЇ незр≥вн¤нна. Ќаприклад, в≥домо, що д≥¤ барб≥турат≥в на м≥окард пр¤мо пропорц≥йно концентрац≥њ в ньому не≥он≥зованоњ форми, а ≥он≥зован≥ молекули барб≥турат≥в взагал≥ не викликають токсичного ефекту. ” цьому випадку можна сказати, що нагромадженн¤ й токсична д≥¤ електрол≥т≥в пр¤мо пропорц≥йно концентрац≥њ нейтральноњ форми, а при значенн≥ рЌ, що не допускаЇ нагромадженн¤ ц≥Їњ форми, токсична д≥¤ взагал≥ не ви¤вл¤Їтьс¤.

 онцентрац≥¤ водневих ≥он≥в (pЌ) ≥снуЇ у вигл¤д≥ певного град≥Їнта м≥ж позакл≥тинним середовищем ≥ вм≥стом кл≥тини, а також протоплазмою кл≥тини ≥ њњ органелами. —аме цим град≥Їнтом багато в чому визначаЇтьс¤ нагромадженн¤ токсичних речовин у тканинах або окремих органелах кл≥тини, що також впливають на виб≥рков≥сть токсичноњ д≥њ. Ќаприклад, кл≥тинна мембрана повн≥стю непроникна дл¤ ≥он≥в ртут≥. ¬они можуть проникнути усередину кл≥тини т≥льки п≥сл¤ руйнуванн¤ њњ д≥л¤нок за рахунок звТ¤зку ≥з сульфг≥дрильними групами б≥лк≥в. ќрган≥чн≥ сполуки ртут≥, волод≥ючи високою жиророзчинн≥стю, легко минають мембрани гематоенцефал≥чного барТЇра й пот≥м в≥дщеплюють ≥он ртут≥, що ви¤вл¤Ї токсичну д≥ю на центральну нервову систему. ќсь чому етилмеркурхлорид, представник орган≥чних сполук ртут≥, на пор¤док б≥льш токсичний н≥ж двохлориста ртуть, причому виб≥ркова токсичн≥сть першого стосуЇтьс¤ переважно ÷Ќ—, а другого Ц шлунково-кишкового тракту й нирок (ворота њхнього безпосереднього надходженн¤ й виведенн¤ з орган≥зму).

“аким чином, ефекти Ф не≥онноњ дифуз≥њ У по¤снюють багато механ≥зм≥в д≥њ токсичних речовин.

Ќайпоширен≥шим способом надходженн¤ токсичних речовин в орган≥зм Ї пероральний. –¤д отруйних жиророзчинних сполук Ц феноли, де¤к≥ сол≥, особливо ц≥ан≥ди, всмоктуютьс¤ й надход¤ть у кров уже в порожнин≥ рота.

ѕрот¤гом шлунково-кишкового тракту ≥снують значн≥ град≥Їнти p, що визначають р≥зну швидк≥сть всмоктуванн¤ токсичних речовин.  ислотн≥сть шлункового соку близька до одиниц≥, внасл≥док чого вс≥ кислоти тут перебувають у не≥он≥зованому стан≥ й легко всмоктуютьс¤. Ќавпаки, не≥он≥зован≥ основи (наприклад, морф≥н, ноксирон) надход¤ть ≥з кров≥ в шлунок ≥ зв≥дси у вигл¤д≥ ≥он≥зованоњ форми рухаютьс¤ дал≥ в кишечник. “оксичн≥ речовини в шлунку можуть сорбуватис¤ харчовими масами, розбавл¤тис¤ ними, у результат≥ чого зменшуЇтьс¤ контакт отрути з≥ слизовою оболонкою.  р≥м того, на швидк≥сть всмоктуванн¤ впливають ≥нтенсивн≥сть кровооб≥гу в слизов≥й оболонц≥ шлунку, перистальтика кишечнику, к≥льк≥сть слизу та ≥нше.

¬смоктуванн¤ отруйних речовин в основному в≥дбуваЇтьс¤ в тонкому кишечнику, секрет ¤кого маЇ рЌ 7,5 Ц 8,0. ¬ загальн≥й форм≥ барТЇр кишечнику середовище/кров представл¤Їтьс¤ в такий спос≥б: еп≥тел≥й, мембрана еп≥тел≥ю з боку кап≥л¤ра, базальна мембрана кап≥л¤ра.

 оливанн¤ pЌ кишкового середовища, на¤вн≥сть фермент≥в, велика к≥льк≥сть сполук, що утворюютьс¤ в процес≥ травленн¤ в х≥мус≥ на великих б≥лкових молекулах ≥ сорбц≥¤ на них, Ц все це впливаЇ на резорбц≥ю отруйних сполук ≥ њхнЇ депонуванн¤ в шлунково-кишковому тракт≥. ƒе¤к≥ речовини, наприклад важк≥ метали, безпосередньо пошкоджують кишковий еп≥тел≥й ≥ порушують всмоктуванн¤. ” кишечнику, так само ¤к ≥ в шлунку, л≥поњдорозчинн≥ речовини добре всмоктуютьс¤ шл¤хом дифуз≥њ, а всмоктуванн¤ електрол≥т≥в повТ¤зане з≥ ступенем њхньоњ ≥он≥зац≥њ. ÷е визначаЇ швидку резорбц≥ю основ (атроп≥н, х≥н≥н, ан≥л≥н, ам≥доп≥рин та ≥н.). Ќаприклад, при отруЇнн≥ белоњдом (беласпон) фазн≥сть у розвитку кл≥н≥чноњ картини отруЇнн¤ по¤снюЇтьс¤ тим, що одн≥ ≥нгред≥Їнти цього препарату (барб≥турати) всмоктуютьс¤ в шлунку, а ≥нш≥ (хол≥нол≥тики, ерготам≥н) з кишечнику, тобто останн≥ надход¤ть у кров трохи п≥зн≥ше, н≥ж перш≥.

–ечовини, близьк≥ по х≥м≥чн≥й будов≥ до природних сполук, всмоктуютьс¤ шл¤хом п≥ноцитозу, що про¤вл¤Їтьс¤ найб≥льш активно в област≥ м≥кроворсинок щ≥тковоњ обл¤м≥вки тонкоњ кишки. ¬ажко всмоктуютьс¤ м≥цн≥ комплекси токсичних речовин з б≥лками, що властиво, наприклад, р≥дкоземельним металам.

—пов≥льненн¤ реі≥онарного кровотоку й депонуванн¤ венозноњ кров≥ в област≥ кишечнику при екзотоксичному шоку призвод¤ть до вр≥вноваженн¤ локальних концентрац≥й отрут у кров≥ й у вм≥ст≥ кишечнику, що становить патогенетичну основу впов≥льненн¤ всмоктуванн¤ й зб≥льшенн¤ м≥сцевого токсичного ефекту. Ќаприклад, при отруЇнн≥ гемол≥тичними отрутами (оцтова есенц≥¤) це призводить до б≥льш ≥нтенсивного руйнуванн¤ еритроцит≥в у кап≥л¤рах ст≥нки шлунка й швидкому про¤ву в ц≥й зон≥ тромбогемораг≥чного синдрому (тромбоз вен п≥дслизового шару шлунка, множинн≥ крововиливи та ≥нш≥).

«азначен≥ ¤вища депонуванн¤ токсичних речовин у шлунково-кишковому тракт≥ при пероральних отруЇнн¤х св≥дчать про необх≥дн≥сть його ретельного очищенн¤ не т≥льки при ранньому, але й при п≥зньому надходженн≥ хворого у стац≥онар.

≤нгал¤ц≥йн≥ отруЇнн¤ характеризуютьс¤ найб≥льш швидким надходженн¤м отрути в кров. ÷е по¤снюЇтьс¤ великою поверхнею всмоктуванн¤ легеневих альвеол (100 Ц 150 м 2), малою товщиною альвеол¤рних мембран, ≥нтенсивним током кров≥ по легеневих кап≥л¤рах ≥ в≥дсутн≥стю умов дл¤ значного депонуванн¤ отрут.

—труктуру барТЇра м≥ж пов≥тр¤м ≥ кровТю можна схематично представити в наступному вид≥: л≥п≥дна пл≥вка, мукоњдна пл≥вка, шар альвеол¤рних кл≥тин, базальна мембрана еп≥тел≥ю, що зливаЇтьс¤ з базальною мембраною кап≥л¤р≥в.

¬смоктуванн¤ летких сполук починаЇтьс¤ вже у верхн≥х дихальних шл¤хах, але найб≥льш повно зд≥йснюЇтьс¤ в леген¤х. ¬≥дбуваЇтьс¤ воно за законом дифуз≥њ в≥дпов≥дно до град≥Їнта концентрац≥њ. ѕод≥бним чином надход¤ть в орган≥зм багато летких неелектрол≥т≥в: вуглеводн≥, спирти, еф≥ри та ≥н. Ўвидк≥сть надходженн¤ визначаЇтьс¤, њхн≥ми ф≥зико-х≥м≥чними властивост¤ми й в менш≥й м≥р≥ станом орган≥зму (≥нтенсивн≥сть диханн¤ й кровооб≥гу в леген¤х).

Ѕагато летких неелектрол≥т≥в не т≥льки швидко розчин¤ютьс¤ в р≥дк≥й частин≥ кров≥, але й звТ¤зуютьс¤ з б≥лками плазми й еритроцитами, у результат≥ чого коеф≥ц≥Їнти њхнього розпод≥лу м≥ж артер≥альною кровТю й альвеол¤рним пов≥тр¤м трохи вище њхн≥х коеф≥ц≥Їнт≥в розчинност≥ у вод≥ (л).

ƒе¤к≥ реагуюч≥ пари й гази (Ќ—1, HF, SO 2, пари неорган≥чних кислот ≥ ≥н.) п≥ддаютьс¤ х≥м≥чним перетворенн¤м безпосередньо в дихальних шл¤хах, тому њхн¤ затримка в орган≥зм≥ в≥дбуваЇтьс¤ з б≥льш пост≥йною швидк≥стю.  р≥м того, вони мають здатн≥сть руйнувати саму альвеол¤рну мембрану, порушувати њњ барТЇрну й транспортну функц≥њ, що веде до розвитку токсичного набр¤ку леген≥в.

ѕри багатьох виробничих операц≥¤х утвор¤тьс¤ аерозол≥ (пил, дим, туман). ¬они ¤вл¤ють собою сум≥ш часток у вигл¤д≥ м≥нерального пилу (вуг≥льна, сил≥катна й ≥н.), окисл≥в метал≥в, орган≥чних сполук та ≥н.

” дихальних шл¤хах в≥дбуваЇтьс¤ два процеси: затримка й вид≥ленн¤ часток, що над≥йшли. Ќа процес затримки впливаЇ агрегатний стан аерозол≥в ≥ њх ф≥зико-х≥м≥чн≥ властивост≥ (розм≥р часток, форма, г≥гроскоп≥чн≥сть, зар¤д та ≥н.). ” верхн≥х дихальних шл¤хах затримуЇтьс¤ 80 Ц 90% часток величиною до 10 мкм, в альвеол¤рну частину надходить 70 Ц 90% часток розм≥ром 1Ц2 мкм ≥ менше.

” процес≥ самоочищенн¤ дихальних шл¤х≥в частки разом з мокротинн¤м в≥д≥л¤ютьс¤ з орган≥зму. ” випадку надходженн¤ водорозчинних ≥ токсичних аерозол≥в њхн¤ резорбц≥¤ може в≥дбуватис¤ по вс≥й поверхн≥ дихальних шл¤х≥в, причому пом≥тна частина з≥ слиною попадаЇ у шлунок.

≤стотну роль у самоочищенн≥ альвеол¤рноњ д≥л¤нки в≥д≥грають макрофаги й л≥мфатична система. “им не менше аерозол≥ метал≥в швидко проникають у кров або л≥мфу шл¤хом дифуз≥њ або транспорту в форм≥ колоњд≥в, б≥лкових комплекс≥в та ≥н. ѕри цьому ви¤вл¤Їтьс¤ њх резорбтивна д≥¤, часто у вигл¤д≥ так званоњ ливарноњ лихоманки.

ѕроникненн¤ токсичних речовин через шк≥ру також маЇ велике значенн¤, переважно у виробничих умовах.

≤снуЇ принаймн≥ три шл¤хи такого надходженн¤ через еп≥дерм≥с, волос¤н≥ фол≥кули ≥ вив≥дн≥ протоки сальних залоз. ≈п≥дерм≥с розгл¤даЇтьс¤ ¤к л≥попротењновий барТЇр, через ¤кий можуть дифундувати р≥зноман≥тн≥ гази й орган≥чн≥ речовини в к≥лькост¤х, пропорц≥йних њх коеф≥ц≥Їнтам розпод≥лу в систем≥ л≥п≥ди/вода. ÷е т≥льки перша фаза проникненн¤ отрути, другою фазою Ї транспорт цих сполук ≥з дерми в кров. якщо процеси, що визначають ц≥, ф≥зико-х≥м≥чн≥ властивост≥ речовин зТЇднуютьс¤ з њхньою високою токсичн≥стю, то небезпека важких через шк≥рних отруЇнь значно зростаЇ. Ќа першому м≥сц≥ знаход¤тьс¤ ароматичн≥ н≥тровуглеводн≥, хлорован≥ вуглеводн≥, металоорган≥чн≥ сполуки.

¬арто враховувати, що сол≥ багатьох метал≥в, зТЇднуючись ≥з жирними кислотами й шк≥рним салом, можуть перетворюватис¤ в жиророзчинн≥ сполуки й проникати через барТЇрний шар еп≥дерм≥су (особливо ртуть ≥ тал≥й).

ћехан≥чн≥ ушкодженн¤ шк≥ри (садна, подр¤пини, рани та ≥н.), терм≥чн≥ й х≥м≥чн≥ оп≥ки спри¤ють проникненню токсичних речовин в орган≥зм.

Ќаступним етапом всмоктуванн¤ токсичноњ речовини в кров Ї його розпод≥л в орган≥зм≥. ќднак вона не розкриваЇ вс≥Їњ складност≥ шл¤х≥в токсичних речовин, що волод≥ють р≥зними ф≥зико-х≥м≥чними властивост¤ми, при њхньому проходженн≥ через багатокомпонентн≥ системи орган≥зму. ƒл¤ к≥льк≥сного анал≥зу цих процес≥в використаютьс¤ р≥зн≥ модел≥, у тому числ≥ математичн≥. ¬они дозвол¤ють розгл¤дати механ≥зми окремих ланок розпод≥лу чужор≥дних речовин в орган≥зм≥. —тан р≥вноваги, що встановлюЇтьс¤ при проходженн≥ чужор≥дних речовин через мембрани, в≥д≥граЇ важливу роль у транспорт≥ цих речовин до рецептор≥в. Ќа шл¤ху цих речовин до рецептора й в≥д нього можна визначити пари констант, що характеризують звТ¤зок з нос≥Їм, ≥з самим рецептором, ≥з процесом дифуз≥њ та ≥н.  ожна њхн¤ пара в к≥нцевому розрахунку може бути зам≥нена одн≥Їю результуючою константою. “аким чином, долю кожноњ речовини в орган≥зм≥ можна представити сумою констант, значенн¤ ¤ких визначаютьс¤ здатност¤ми х≥м≥чноњ структури сполук. –≥зн≥ токсичн≥ речовини ≥ њхн≥ метабол≥ти транспортуютьс¤ кровТю в р≥зних формах. ƒл¤ багатьох чужор≥дних сполук характерний звТ¤зок з б≥лками плазми переважно з альбум≥нами. ¬ид звТ¤зку визначаЇтьс¤ спор≥днен≥стю даного зТЇднанн¤ до б≥лка ≥ зд≥йснюЇтьс¤ ≥онними, водневими й ван-дер-ваальсовими силами. Ѕ≥лки плазми мають здатн≥сть утворювати з металами комплекси. ¬важаЇтьс¤, що будь-¤к≥ метали, що над≥йшли в орган≥зм (за вин¤тком лужних) утворюють сполуки з б≥лками, причому спочатку з альбум≥нами. Ќадал≥ можливо њхн≥й перерозпод≥л. Ќаприклад, транспорт зал≥за зд≥йснюЇтьс¤ бета-глобул≥ном, а 90 Ц 96% м≥д≥ циркулюЇ у вигл¤д≥ комплексу ≥з глобул≥нами Ц церулоплазм≥ну.

ƒл¤ де¤ких метал≥в ≥ металоњд≥в маЇ значенн¤ транспорт ≥з кл≥тинами кров≥, головним чином з еритроцитами. Ќаприклад, б≥льше 90% мишТ¤ку й свинцю циркулюЇ в еритроцитах.

“оксичн≥ речовини неелектрол≥ти частково розчин¤ютьс¤ в р≥дк≥й частин≥ кров≥, а частково проникають в еритроцити, де адсорбуютьс¤, очевидно, на молекул≥ гемоглоб≥ну. “аким чином, б≥лки кров≥, здатн≥ звТ¤зуватис¤ з токсичною речовиною, кр≥м транспортноњ функц≥њ, виконують роль своЇр≥дного захисного барТЇра, що перешкоджаЇ до певного ступен¤ безпосередньому контакту токсичноњ речовини з рецептором токсичност≥.

ќдним з основних токсиколог≥чних показник≥в Ї обс¤г розпод≥лу, тобто характеристика простору, у ¤кому розпод≥л¤Їтьс¤ дана токсична речовина. ≤снуЇ три головних сектори розпод≥лу чужор≥дних речовин: позакл≥тинна р≥дина (приблизно 14 л дл¤ людини масою т≥ла 70 кг), внутр≥шньокл≥тинна р≥дина ( 28 л) ≥ жирова тканина, обс¤г ¤коњ значно вар≥юЇ. ќбс¤г розпод≥лу залежить в≥д трьох основних ф≥зико-х≥м≥чних властивостей даноњ речовини: водорозчинност≥, жиророзчинност≥ ≥ здатност≥ до дисоц≥ац≥њ (новотвору). ¬одорозчинн≥ сполуки здатн≥ поширюватис¤ у всьому водному сектор≥ орган≥зму (близько 42 л), жиророзчинн≥ речовини накопичуютьс¤ (депонуютьс¤) переважно в л≥п≥дах.

ќсновною перешкодою дл¤ поширенн¤ водорозчинних речовин Ї плазменн≥ мембрани кл≥тин. —аме процес дифуз≥њ через цей барТЇр буде визначати нагромадженн¤ речовини усередин≥ кл≥тинного обс¤гу, тобто перех≥д в≥д розпод≥лу в 14 л води (позакл≥тинна р≥дина) до розпод≥лу в 42 л. ÷≥ обс¤ги в≥дпов≥дають: одному розпод≥лу манн≥ту, що не проникаЇ в кл≥тини тканин, а ≥ншоњ Ц розпод≥лу сечовини, що в≥льно проходить через мембрани кл≥тини, розчин¤ючись у всьому водному сектор≥. ќбс¤ги розпод≥лу ≥нших речовин можна пор≥внювати з обс¤гом розпод≥лу манн≥ту або сечовини. ƒл¤ анал≥зу розпод≥лу чужор≥дноњ речовини в орган≥зм≥ досить розгл¤нути двокамерну модель. ÷¤ максимально спрощена модель дозвол¤Ї зрозум≥ти, ¤к зм≥нюютьс¤ концентрац≥њ токсичних речовин в кл≥тинному та позакл≥тинному секторах орган≥зму.

ƒл¤ про¤ву токсичноњ д≥њ необх≥дно, щоб токсична речовина дос¤гла рецептор≥в токсичност≥ в досить велик≥й доз≥ й прот¤гом короткого часу.

¬заЇмод≥¤ токсичноњ речовини з орган≥змом залежить в≥д багатьох фактор≥в, що ставл¤тьс¤: до самого токсичного агента; до конкретно сформованоњ Утоксичноњ ситуац≥њФ; до постраждалоњ людини. ќстанн≥ можна розд≥лити на дв≥ основн≥ групи:

а) внутр≥шн≥, властив≥ постраждалого;

б) зовн≥шн≥, що впливають, на формуванн¤ в≥дпов≥дноњ реакц≥њ на х≥м≥чну травму.

ќсновними факторами варто вважати певн≥ ¤кост≥ отрут.

«агальна класиф≥кац≥¤ фактор≥в, що визначають розвиток отруЇнь

I. ќсновн≥ фактори, що в≥днос¤тьс¤ до отрут:
Ц ф≥зико-х≥м≥чн≥ властивост≥;
Ц токсична доза й концентрац≥¤ в б≥осередовищах;
Ц характер звТ¤зку з рецепторами токсичност≥;
Ц особливост≥ розпод≥лу в б≥осередовищах;
Ц ступ≥нь х≥м≥чноњ чистоти й на¤вн≥сть дом≥шок;
Ц ст≥йк≥сть ≥ характер зм≥н при збер≥ганн≥.

≤≤. ƒодатков≥ фактори, що в≥днос¤тьс¤ до конкретноњ Утоксичноњ ситуац≥њФ:
Ц спос≥б, вид ≥ швидк≥сть надходженн¤ в орган≥зм;
Ц можлив≥сть до кумул¤ц≥њ й звиканн¤ до отрут;
Ц сп≥льна д≥¤ з ≥ншими токсичними речовинами й л≥ками.

III. ќсновн≥ фактори, що характеризують потерп≥лого:
Ц видова чутлив≥сть;
Ц вплив маси т≥ла, харчуванн¤ й ф≥зичного навантаженн¤;
Ц статева приналежн≥сть;
Ц в≥ков≥ особливост≥;
Ц ≥ндив≥дуальна вар≥абельн≥сть ≥ спадков≥сть;
Ц вплив б≥оритм≥в та ≥н.;
Ц можлив≥сть розвитку алерг≥њ й токсикоман≥њ;
Ц загальний стан здоровТ¤ потерп≥лого.

IV. ƒодатков≥ фактори, що впливають на потерп≥лих:
Ц температура й волог≥сть навколишнього пов≥тр¤;
Ц барометричний тиск;
Ц шум ≥ в≥брац≥¤;
Ц променева енерг≥¤ та ≥н.

ƒ≥агностика отруЇнь спр¤мована на встановленн¤ х≥м≥чноњ ет≥олог≥њ захворювань, що розвиваютьс¤ в результат≥ впливу чужор≥дних токсичних речовин. ¬она складаЇтьс¤ ≥з трьох основних вид≥в д≥агностичних заход≥в:

1) кл≥н≥чноњ д≥агностики , заснованоњ на даних анамнезу, результатах огл¤ду м≥сц¤ под≥њ й вивченн¤ кл≥н≥чноњ картини захворюванн¤ дл¤ вид≥ленн¤ специф≥чних симптом≥в отруЇнн¤, що проводитьс¤ л≥карем, ¤кий робить хворому допомогу на догосп≥тальному етап≥ або в стац≥онар≥;

2) лабораторноњ токсиколог≥чноњ д≥агностики , спр¤мованоњ на ¤к≥сне й к≥льк≥сне визначенн¤ (≥дентиф≥кац≥ю) токсичних речовин у б≥олог≥чних середовищах орган≥зму (кров, сеча, спинномозкова р≥дина та ≥н.), що проводитьс¤ х≥м≥ками-експертами;

3) патоморфолог≥чноњ д≥агностики , спр¤мованоњ на ви¤вленн¤ специф≥чних посмертних ознак отруЇнн¤ ¤кими-небудь токсичними речовинами, що проводитьс¤ судово-медичними експертами.

 л≥н≥чна д≥агностика гострих отруЇнь спр¤мована на ви¤вленн¤ певних симптом≥в, характерних дл¤ впливу на орган≥зм даноњ речовини або ц≥лоњ групи близьких по ф≥зико-х≥м≥чних властивост¤х речовин за принципом њх Увиборковоњ токсичност≥Ф. Ќаприклад, при виражених порушенн¤х псих≥чноњ активност≥ (св≥домост≥): оглушенн≥, ком≥, збудженн≥ й ≥нших про¤вах енцефалопат≥њ, Ц швидше за все можна зап≥дозрити отруЇнн¤ медикаментами психотропноњ д≥њ (наркотики, барб≥турати, нейроплег≥ки й ≥н.).  онкретний зм≥ст в≥дпов≥дноњ Увиборковоњ токсичност≥Ф даноњ отрути кл≥н≥чноњ симптоматики приводитьс¤ у розд≥л≥ в≥дпов≥дних ≥ндив≥дуальних отруЇнн¤х.

ƒ≥агноз УотруЇнн¤ нев≥домою отрутоюФ не маЇ великоњ практичноњ ц≥нност≥, тому що не дозвол¤Ї проводити ц≥леспр¤мовану терап≥ю. ” б≥льшост≥ випадк≥в гострих отруЇнь при уважному вивченн≥ кл≥н≥чноњ симптоматики, анамнезу або в≥домостей з м≥сц¤ под≥њ можна ор≥Їнтовно встановити вид токсичноњ речовини, що викликаЇ отруЇнн¤ (алкоголь, снотворне, прип≥кальн≥ р≥дини та ≥н.). ÷е маЇ значенн¤ дл¤ проведенн¤ наступноњ лабораторноњ або, у випадку смерт≥ хворого, судово-х≥м≥чноњ й патоморфолог≥чноњ д≥агностики.

ƒл¤ постановки первинного кл≥н≥чного д≥агнозу мають значенн¤ дан≥ анамнезу й в≥домост≥ з м≥сц¤ под≥њ. ¬арто враховувати, що патолог≥¤ гострих отруЇнь ставитьс¤ до категор≥њ нещасних випадк≥в, що мають певн≥ час ≥ м≥сце д≥њ. ”точненн¤ цих параметр≥в може ви¤витис¤ вир≥шальним й дл¤ постановки д≥агнозу, ≥ в проведенн≥ л≥кувальних заход≥в. Ќаприклад, ¤кщо з моменту прийн¤тт¤ усередину снотворних засоб≥в (барб≥турати) пройшло б≥льше 3 годин, а потерп≥лий перебуваЇ в повн≥й св≥домост≥, то, з огл¤ду на токсично-к≥нетичн≥ особливост≥ цих препарат≥в, можна гарантувати в≥дсутн≥сть симптом≥в отруЇнн¤ в найближчому майбутньому й не проводити н≥¤ких л≥кувальних заход≥в. Ќапроти, ¤кщо в т≥й же ситуац≥њ оц≥нювати прийом нав≥ть малоњ к≥лькост≥ фосфорорган≥чних сполук, то знаючи про на¤вн≥сть схованого пер≥оду при даному отруЇнн≥, постраждалого варто залишити п≥д спостереженн¤м не менш н≥ж на 6Ц8 годин ≥ призначити проф≥лактичне л≥куванн¤. ќднак значенн¤ даних анамнезу не сл≥д переоц≥нювати, особливо у хворих ≥з суњцидальними отруЇнн¤ми, ¤к≥ можуть приховувати час ≥ вид прийн¤тоњ токсичноњ речовини або просто не знати його точного найменуванн¤.

¬ажливий дл¤ первинноњ д≥агностики гострих отруЇнь, особливо у хворих у коматозному стан≥, уважний огл¤д м≥сц¤ под≥њ, де завжди можна ви¤вити т≥ або ≥нш≥ речов≥ докази можливого отруЇнн¤: посуд з-п≥д алкогольних напоњв або њхн≥х сурогат≥в, ориг≥нальн≥ упаковки домашн≥х х≥м≥кал≥й або л≥к≥в, сторонн≥ заходи х≥м≥чних речовин, блювотн≥ маси й ≥н. ѕ≥дозр≥л≥ в≥дносно отруЇнн¤ л≥карськ≥ й ≥нш≥ х≥м≥чн≥ препарати повинн≥ бути представлен≥ ¤к речов≥ докази разом ≥з хворим по м≥сцю його госп≥тал≥зац≥њ.

“аким чином, на м≥сц≥ под≥њ необх≥дно встановити причину отруЇнн¤, зТ¤сувати по можливост≥ вид токсичноњ речовини, його к≥льк≥сть ≥ шл¤х надходженн¤ в орган≥зм, час отруЇнн¤, концентрац≥ю токсичноњ речовини в розчин≥ або дозуванн¤ л≥карських препарат≥в. ÷≥ в≥домост≥ медичн≥ прац≥вники швидкоњ допомоги або ≥нших ос≥б, що робл¤ть першу допомогу, повинн≥ пов≥домити л≥карев≥ стац≥онару при госп≥тал≥зац≥њ хворого з гострим отруЇнн¤м. ќбовТ¤зково ц≥ дан≥ потр≥бно в≥дм≥тити в ≥стор≥њ хвороби, що може служити оф≥ц≥йним джерелом дл¤ сл≥дчих орган≥в, що розсл≥дують даний випадок отруЇнн¤. ќсоблива увага до огл¤ду м≥сц¤ под≥њ й збору Уречових доказ≥вФ прид≥л¤Їтьс¤ при смертельних отруЇнн¤х. ÷≥ заходи звичайно виконують сл≥дчий ≥ судово-медичний експерт.

Ѕ≥льшу допомогу у встановленн≥ кл≥н≥чного д≥агнозу отруЇнн¤ ви¤вл¤Ї ≥нструментальна (функц≥ональна) д≥агностика.

ћетод електроенцефалограф≥њ (≈≈√) дозвол¤Ї встановити характер зм≥н б≥оелектричноњ активност≥ мозку. ÷е у свою чергу даЇ можлив≥сть провести диференц≥альну д≥агностику отруЇнь психо- ≥ нейротропними токсичними речовинами, особливо при на¤вност≥ коматозного стану, а також визначити важк≥сть й прогноз ≥нтоксикац≥њ.

ћетод електрокард≥ограф≥њ (≈ √) використовуЇтьс¤ дл¤ оц≥нки характеру й ступен¤ токсичного пошкодженн¤ серц¤: порушень ритму й пров≥дност≥, дистроф≥њ м≥окарда. –еЇстрац≥¤ ≈≈√ ≥ ≈ √ проводитьс¤ за стандартними методиками.

¬им≥р основних параметр≥в системноњ гемодинам≥ки Ц ударного й хвилинного обТЇму кров≥, загального й питомого опору судин ≥ ≥н. Ц обовТ¤зкова умова усп≥шноњ реан≥мац≥њ при на¤вност≥ серйозних порушень функц≥њ серцево-судинноњ системи токсичноњ ет≥олог≥њ. ѕеревагу варто в≥ддавати експресним ≥ не≥нвазивним методам досл≥дженн¤ гемодинам≥ки. “аким Ї в≥тчизн¤ний метод електроплетизмограф≥њ, заснований на вим≥р≥ електричного опору досл≥джуваного обТЇкта з наступним математичним або номограф≥чним визначенн¤м гемодинам≥чних характеристик. –еал≥зац≥¤ методик зд≥йснюЇтьс¤ з використанн¤м в≥тчизн¤них реоплетизмограф≥в –ѕ√ Ц 202 ≥ –ѕ√ Ц 203 ≥ будь-¤ких реЇстратор≥в. ћетод техн≥чно простий, атравматичний, придатний дл¤ безперервного контролю.

≤нструментальна д≥агностика порушень диханн¤ при гострих отруЇнн¤х покликана дати обТЇктивну характеристику ступен≥в ≥ виду г≥покс≥њ, що Ї пост≥йним ускладненн¤м важких отруЇнь, а також зм≥н кислотно-лужноњ р≥вноваги кров≥ ( Ћ–).

ƒл¤ цього використовуютьс¤ оксигемометр≥¤ й сп≥рограф≥¤ за допомогою спец≥альних апарат≥в р≥зних марок, а також м≥крометод визначенн¤  Ћ– на pH-метр≥.  р≥м того, дл¤ екстреноњ д≥агностики й л≥куванн¤ х≥м≥чних оп≥к≥в верхн≥х дихальних шл¤х≥в, ателектаз≥в та ≥н. широко використовуЇтьс¤ ф≥бробронхоскоп≥¤.

¬елике значенн¤ маЇ рентгенолог≥чне досл≥дженн¤ леген≥в ¤к необх≥дний контроль дл¤ л≥куванн¤ пневмон≥њ й г≥перг≥дратац≥њ орган≥зму.

≤нструментальна д≥агностика токсичного пошкодженн¤ орган≥в черевноњ порожнини (екстрена ф≥броскоп≥¤ й рентгенограф≥¤) проводитьс¤ насамперед дл¤ оц≥нки ступен¤ й виду х≥м≥чного оп≥ку стравоходу й шлунка. Ќайб≥льш ≥нформативними строками цих досл≥джень Ї перш≥ 2Ц3 дн≥ з моменту отруЇнн¤ й пот≥м 3Ц4-й тиждень, коли зТ¤вл¤ютьс¤ перш≥ ознаки можливого рубцювального процесу й деформац≥њ цих орган≥в з порушенн¤м проходженн¤ њж≥.

Ћабораторна токсиколог≥чна д≥агностика отруЇнь маЇ три основних напр¤мки:

1) специф≥чн≥ токсиколог≥чн≥ досл≥дженн¤ дл¤ екстреного ви¤вленн¤ токсичних речовин у б≥олог≥чних середовищах орган≥зму в ¤к≥сному й к≥льк≥сному в≥дношенн≥;

2) специф≥чн≥ б≥ох≥м≥чн≥ досл≥дженн¤ з метою визначенн¤ характерних дл¤ даноњ патолог≥њ зм≥н б≥ох≥м≥чного складу кров≥;

3) неспециф≥чн≥ б≥ох≥м≥чн≥ досл≥дженн¤ дл¤ д≥агностики ступен¤ важкост≥ токсичного пошкодженн¤ функц≥њ печ≥нки, нирок ≥ ≥нших систем.

’арактерною рисою х≥м≥ко-токсиколог≥чного анал≥зу Ї необх≥дн≥сть використанн¤ ≥нструментальних експрес-метод≥в визначенн¤ токсичних речовин у б≥олог≥чних середовищах орган≥зму (кров, сеча, спинномозкова р≥дина та ≥н.) у максимально короткий терм≥н (1Ц2 год.), що волод≥ють достатньою точн≥стю (±10%) ≥ специф≥чн≥стю. ÷им вимогам в≥дпов≥дають ф≥зико-х≥м≥чн≥ методи ≥нструментального експрес-анал≥зу: тонкошарова хроматограф≥¤ (“Ў’), газор≥динна хроматограф≥¤ (√–’), спектрофотометр≥¤ (—‘ћ) ≥ ≥н. ¬иб≥р методу диктуЇтьс¤ в основному ф≥зико-х≥м≥чними властивост¤ми токсичних речовин, що викликають отруЇнн¤, а також способами њхнього отриманн¤ з б≥олог≥чного середовища, представлених на досл≥дженн¤.

” лабораторн≥й токсиколог≥чн≥й д≥агностиц≥ широко використаЇтьс¤ метод √–’, оптимальними особливост¤ми ¤кого Ї: висока специф≥чн≥сть ≥ чутлив≥сть, швидк≥сть проведенн¤ анал≥зу (10Ц15 хв), мал≥ к≥лькост≥ досл≥джуваного б≥осубстрата, пор≥вн¤но просте виконанн¤ й достатн¤ обТЇктивн≥сть отриманих результат≥в, на¤вн≥сть сучасного в≥тчизн¤ного обладнанн¤. «а допомогою цього методу можливо ¤к≥сне й к≥льк≥сне визначенн¤ р¤ду летких токсичних речовин, таких, ¤к етиловий алкоголь ≥ де¤к≥ його сурогати (хлорован≥ вуглеводн≥, ‘ќ— й ≥н.).

«астосуванн¤ сучасних метод≥в х≥м≥ко-токсиколог≥чного анал≥зу в кл≥н≥ц≥, кр≥м обірунтуванн¤ кл≥н≥чного д≥агнозу, дозвол¤Ї зд≥йснювати систематичний контроль за динам≥кою виведенн¤ токсичних речовин з орган≥зму при використанн≥ р≥зних способ≥в штучноњ детоксикац≥њ, проводити необх≥дн≥ сп≥вставленн¤ з концентрац≥Їю в б≥осередовищах токсичних речовин ≥ њхн≥х метабол≥т≥в. ќднак дл¤ досить швидкого виконанн¤ лабораторного анал≥зу необх≥дно знати первинний кл≥н≥чний д≥агноз отруЇнн¤, що обумовлюЇ замовленн¤ (напр¤мок) на ви¤вленн¤ певного виду токсичноњ речовини (барб≥турати, фенот≥аз≥ни, хлорован≥ вуглеводн≥ та ≥н.). « огл¤ду на велику к≥льк≥сть найменувань токсичних речовин, ¤к≥ можуть послужити причиною отруЇнн¤, њх ненаправлений лабораторний пошук у б≥олог≥чному матер≥ал≥ ризикуЇ зайн¤ти занадто багато часу й внасл≥док цього втратити своЇ кл≥н≥чне значенн¤.

Ћ≥кувальн≥ заходи, спр¤мован≥ на припиненн¤ впливу токсичних речовин ≥ њхнЇ видаленн¤ з орган≥зму в токсикогенн≥й фаз≥ гострих отруЇнь, п≥дрозд≥л¤ютьс¤ на наступн≥ групи: методи посиленн¤ природних процес≥в очищенн¤, методи штучноњ детоксикац≥њ й методи антидотноњ детоксикац≥њ.

ќсновн≥ методи детоксикац≥њ орган≥зму

I. ћетоди посиленн¤ природноњ детоксикац≥њ орган≥зму:
Ц промиванн¤ шлунка
Ц очищенн¤ кишечнику
Ц форсований д≥урез
Ц л≥кувальна г≥первентил¤ц≥¤

II. ћетоди штучноњ детоксикац≥њ орган≥зму

≤нтракорпоральн≥:
Ц перитонеальний д≥ал≥з
Ц кишковий д≥ал≥з
Ц гастро≥нтестинальна сорбц≥¤

≈кстракорпоральн≥:
Ц гемод≥ал≥з
Ц гемосорбц≥¤
Ц плазмосорбц≥¤
Ц л≥мфоре¤ й л≥мфосорбц≥¤
Ц зам≥щенн¤ кров≥
Ц плазмофорез

III. ћетоди антидотноњ детоксикац≥њ :
Ц х≥м≥чн≥ протиотрути:
а) контактноњ д≥њ
б) парентеральноњ д≥њ
Ц б≥ох≥м≥чн≥
Ц фармаколог≥чн≥ антагон≥сти

ќчищенн¤ шлунково-кишкового тракту. ¬иникненн¤ блювоти при де¤ких видах гострих отруЇнь можна розгл¤дати ¤к захисну реакц≥ю орган≥зму, спр¤мовану на виведенн¤ токсичноњ речовини. ÷ей процес природноњ детоксикац≥њ орган≥зму може бути штучно посилений шл¤хом застосуванн¤ блювотних засоб≥в, а також промиванн¤ шлунка через зонд. ∆оден ≥з зазначених метод≥в не зустр≥чаЇ серйозних заперечень у випадках перорального отруЇнн¤ ≥з час≥в глибокоњ давност≥. ќднак ≥снують ситуац≥њ, що представл¤ють в≥дом≥ обмеженн¤ в способах екстреного очищенн¤ шлунка.

ѕри отруЇнн¤х прип≥кальними р≥динами мимов≥льний або штучно викликаний акт блювоти Ї небажаним, оск≥льки повторне проходженн¤ кислоти або лугу по стравоходу може п≥дсилити ступ≥нь його оп≥ку. ≤снуЇ ≥нша небезпека, що пол¤гаЇ в зб≥льшенн≥ ступен¤ ймов≥рност≥ асп≥рац≥њ прип≥кальноњ р≥дини й розвитку важкого оп≥ку дихальних шл¤х≥в. ” стан≥ коми можлив≥сть асп≥рац≥њ шлункового вм≥сту при блювот≥ також значно п≥дсилюЇтьс¤.

÷их ускладнень можна уникнути зондовим методом промиванн¤ шлунка. ѕри коматозних станах промиванн¤ шлунка варто проводити п≥сл¤ ≥нтубац≥њ трахењ, що повн≥стю попереджаЇ асп≥рац≥ю блювотних мас. «начно переб≥льшена небезпека введенн¤ зонда дл¤ промиванн¤ шлунка при отруЇнн¤х прип≥кальними р≥динами.

¬икористанн¤ методу на догосп≥тальному етап≥ дозвол¤Ї зменшити поширен≥сть х≥м≥чного оп≥ку й знизити летальн≥сть. ѕри цьому варто враховувати, що застосуванн¤ розчину г≥дрокарбонату натр≥ю при отруЇнн¤х кислотами неприпустимо, тому що викликаЇ гостре розширенн¤ шлунка вуглекислим газом, що утворюЇтьс¤, посиленн¤ кровотеч≥ й болю.

” р¤д≥ випадк≥в в≥д промиванн¤ шлунка в≥дмовл¤ютьс¤, ¤кщо з моменту прийн¤тт¤ отрути пройшло багато часу. ќднак ¤кщо шлунок не промивали, то на розтин≥, нав≥ть через тривалий час п≥сл¤ отруЇнн¤ (2Ц3 доби), у кишечнику знаходили значну к≥льк≥сть отрути. ѕри важких отруЇнн¤х наркотичними отрутами, коли хвор≥ по дек≥лька раз≥в на добу перебувають у несв≥домому стан≥, рекомендуЇтьс¤ промивати шлунок через кожн≥ 4Ц6 год. Ќеобх≥дн≥сть ц≥Їњ процедури по¤снюЇтьс¤ повторним надходженн¤м отруйноњ речовини в шлунок з кишечнику в результат≥ зворотноњ перистальтики й парезу сф≥нктер≥в.

«наченн¤ методу велике, особливо при л≥куванн≥ гострих пероральних отруЇнь високотоксичними сполуками типу хлорованих вуглеводн≥в або ‘ќ—. ѕри важких отруЇнн¤х цими препаратами протипоказань дл¤ екстреного промиванн¤ шлунка зондовим методом практично не ≥снуЇ, причому його варто повторювати через кожн≥ 3Ц4 години до повного очищенн¤ шлунка в≥д отрут. ќстаннЇ можна встановити за допомогою посл≥довного лабораторно-х≥м≥чного анал≥зу промивноњ р≥дини. ѕри отруЇнн¤х снотворними засобами, ¤кщо ≥нтубац≥¤ трахењ на догосп≥тальном етап≥ з ¤коњ-небудь причини неможлива, промиванн¤ шлунка варто в≥дкласти до стац≥онару, а де можливе виконанн¤ обох заход≥в.

ѕ≥сл¤ промиванн¤ шлунка рекомендуЇтьс¤ введенн¤ всередину р≥зних адсорбуючих або проносних засоб≥в, щоб прискорити пасаж токсичноњ речовини по шлунково-кишковому тракт≥. ¬≥дносно застосуванн¤ сорбент≥в немаЇ принципових заперечень, звичайно використовуЇтьс¤ активоване вуг≥лл¤ (50Ц80 г) разом з водою (100Ц150 мл) у вигл¤д≥ р≥дкоњ суспенз≥њ. яких-небудь ≥нших препарат≥в разом з вуг≥лл¤м застосовувати не сл≥д, тому що вони будуть сорбуватис¤ й ≥нактивовувати один одного. ¬икористанн¤ проносних часто викликаЇ сумн≥в, тому що вони д≥ють недостатньо швидко щоб перешкодити всмоктуванню значноњ частини отрути.  р≥м того, при отруЇнн¤х наркотичними препаратами у звТ¤зку з≥ значним зниженн¤м моторики кишечнику проносн≥ не дають бажаного результату. Ѕ≥льше спри¤тливе застосуванн¤ в ¤кост≥ проносного вазел≥нового масла (100Ц150 мл), що не всмоктуЇтьс¤ в кишечнику й активно звТ¤зуЇ жиророзчинн≥ токсичн≥ речовини, наприклад дихлоретан.

“аким чином, використанн¤ проносних не маЇ самост≥йного значенн¤ ¤к метод прискореноњ детоксикац≥њ орган≥зму.

Ѕ≥льш над≥йний спос≥б очищенн¤ кишечнику в≥д токсичних речовин Ц його промиванн¤ за допомогою пр¤мого зондуванн¤ й введенн¤ спец≥альних розчин≥в (кишковий лаваж). ÷¤ процедура може бути використана ¤к початковий етап дл¤ наступного проведенн¤ кишкового д≥ал≥зу. ѕри цьому способ≥ детоксикац≥њ слизова оболонка кишечнику в≥д≥граЇ роль природноњ д≥ал≥зуючоњ мембрани. «апропоновано багато способ≥в д≥ал≥зу через травний тракт, у тому числ≥ шлунковий д≥ал≥з (пост≥йне промиванн¤ шлунка через двохст≥нний зонд), д≥ал≥з через пр¤му кишку й ≥н.

ћетод форсованого д≥урезу . ¬ 1948 р. датський л≥кар ќлсон запропонував метод терап≥њ гострих отруЇнь снотворними речовинами шл¤хом введенн¤ великоњ к≥лькост≥ ≥зотон≥чних розчин≥в внутр≥шньовенно одночасно ≥з ртутними д≥уретиками. ¬≥дзначалос¤ зб≥льшенн¤ д≥урезу до 5 л за добу й зменшенн¤ тривалост≥ коматозного стану. ћетод отримав поширенн¤ в кл≥н≥чн≥й практиц≥ з к≥нц¤ 50-х рок≥в. «луженн¤ кров≥ також зб≥льшуЇ вид≥ленн¤ барб≥турат≥в з орган≥зму. Ќевелике зрушенн¤ pЌ артер≥альноњ кров≥ в лужну сторону п≥двищуЇ вм≥ст барб≥турат≥в у плазм≥ й трохи зменшуЇ њхню концентрац≥ю в тканинах. ÷≥ ¤вища обумовлен≥ ≥он≥зац≥Їю молекул барб≥турат≥в, що викликаЇ зниженн¤ њхньоњ проникност≥ через кл≥тинн≥ мембрани за законом Уне≥онноњ дифуз≥њФ. ” кл≥н≥чн≥й практиц≥ злужненн¤ сеч≥ створюЇтьс¤ шл¤хом внутр≥шньовенного введенн¤ г≥дрокарбонату натр≥ю, лактату натр≥ю або трисам≥ну.

Ћ≥кувальний ефект водного навантаженн¤ й злужненн¤ сеч≥ при важких отруЇнн¤х значно знижуЇтьс¤ внасл≥док недостатньоњ швидкост≥ д≥урезу, обумовленою п≥двищеною секрец≥Їю антид≥уретичного гормону, г≥поволем≥њ ≥ г≥потон≥Їю. ѕотр≥бне додаткове введенн¤ д≥уретик≥в, б≥льш активних ≥ безпечних, н≥ж ртутн≥, щоб зменшити реабсорбц≥ю, тобто спри¤ти б≥льш швидкому проходженню ф≥льтрату через нефрон ≥ тим самим п≥двищити д≥урез ≥ ел≥м≥нац≥ю токсичних речовин з орган≥зму. ÷им вимогам найкраще в≥дпов≥дають осмотичн≥ д≥уретики (сечовина, манн≥тол), кл≥н≥чне застосуванн¤ ¤ких було почато датським л≥карем Ћасеном в 1960 р. ќсмотичний д≥уретик повинен в≥дпов≥дати наступним вимогам: а) розпод≥л¤тис¤ т≥льки в позакл≥тинному сектор≥; б) не п≥ддаватис¤ метабол≥чним перетворенн¤м; в) повн≥стю ф≥льтруватис¤ через базальну мембрану клубочка; г) не реабсорбуватис¤ в канальцевому апарат≥ нирок.

≈фективн≥сть д≥уретичноњ д≥њ препарату фуросем≥ду (лазикс), що в≥дноситьс¤ до групи салуретик≥в ≥ застосовуЇтьс¤ в доз≥ 100Ц150 мг, пор≥вн¤на з д≥Їю осмотичних д≥уретик≥в, однак при повторному його введенн≥ можлив≥ б≥льш значн≥ втрати електрол≥т≥в, особливо кал≥ю.

ћетод форсованого д≥урезу Ї досить ун≥версальним способом прискореного виведенн¤ з орган≥зму р≥зних токсичних речовин, ¤к≥ вид≥л¤ютьс¤ з орган≥зму ≥з сечею. ќднак ефективн≥сть проведеноњ д≥уретичноњ терап≥њ знижуЇтьс¤ внасл≥док м≥цного звТ¤зку багатьох х≥м≥чних речовин з б≥лками й л≥п≥дами кров≥.

Ѕудь-¤ка методика форсованого д≥урезу передбачаЇ проведенн¤ трьох основних етап≥в: попереднього водного навантаженн¤, швидкого введенн¤ д≥уретика й зам≥сноњ ≥нфуз≥њ розчин≥в електрол≥т≥в.

–екомендуЇтьс¤ наступна методика форсованого д≥урезу. ѕ≥сл¤ попереднього водного навантаженн¤ (внутр≥шньовенно 1,5Ц2 л ≥зотон≥чного розчини хлориду натр≥ю або 5% розчину глюкози) ввод¤ть внутр≥шньовенно струйно сечовину або манн≥тол (15Ц20% розчин) у к≥лькост≥ 1Ц1,5 г на 1 кг маси т≥ла хворого прот¤гом 10Ц15 хв, пот≥м розчин електрол≥т≥в з≥ швидк≥стю, р≥вноњ швидкост≥ д≥урезу. ¬исокий д≥уретичний ефект (500Ц800 мл/год) збер≥гаЇтьс¤ прот¤гом 3Ц4 год, пот≥м осмотична р≥вновага в≥дновлюЇтьс¤. якщо необх≥дно, весь цикл повторюють знову. ќсоблив≥сть методу пол¤гаЇ в тому, що при використанн≥ такоњ ж дози д≥уретик≥в дос¤гаЇтьс¤ б≥льша швидк≥сть д≥урезу (до 20Ц30 мл/хв) за рахунок б≥льш ≥нтенсивного введенн¤ р≥дини в пер≥од найвищоњ концентрац≥њ д≥уретик≥в у кров≥.

¬исока швидк≥сть ≥ великий обс¤г форсованого д≥урезу, що дос¤гаЇ 10Ц20 л сеч≥ за добу, скривають у соб≥ потенц≥йну небезпеку швидкого Увимиванн¤Ф з орган≥зму електрол≥т≥в плазми.

 онцентрац≥¤   + ≥ Na + у сеч≥ дуже сильно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д середнього значенн¤, будучи в≥дбитт¤м ≥ндив≥дуальних властивостей хворого. ѕри швидкост≥ д≥урезу б≥льше 5 мл/хв концентрац≥њ   + ≥ Na + у сеч≥ практично перестають залежати в≥д швидкост≥ д≥урезу й значенн¤ концентрац≥њ цих електрол≥т≥в з пом≥рними в≥дхиленн¤ми розташовуютьс¤ паралельно ос≥ д≥урезу.

—л≥д зазначити, що строгий обл≥к введеноњ й вид≥леноњ р≥дини, визначенн¤ гематокриту й центрального венозного тиску дозвол¤ють легко контролювати водний баланс орган≥зму в процес≥ л≥куванн¤, незважаючи на високу швидк≥сть д≥урезу. ”складненн¤ методу форсованого д≥урезу (г≥перг≥дратац≥¤, г≥покал≥Їм≥¤, г≥похлорем≥¤) звТ¤зан≥ т≥льки з порушенн¤м техн≥ки його застосуванн¤. ѕри тривалому його застосуванн≥ (понад 2-≥ доби) щоб уникнути тромбофлеб≥ту пункц≥йноњ або катетеризованоњ судини рекомендуЇтьс¤ використанн¤ п≥дключичноњ вени.

ћетод форсованого д≥урезу протипоказаний при ≥нтоксикац≥¤х, ускладнених гострою серцево-судинною недостатн≥стю (ст≥йкий колапс, порушенн¤ кровооб≥гу IIЦIII ступен¤), а також при порушенн≥ функц≥њ нирок (ол≥гур≥¤, азотем≥¤, п≥двищенн¤ вм≥сту креатин≥ну кров≥), що повТ¤зане з низьким обс¤гом ф≥льтрац≥њ. ” хворих старше 50 рок≥в ефективн≥сть методу форсованого д≥урезу по т≥й же причин≥ пом≥тно знижена.

ƒо метод≥в посиленн¤ природних процес≥в детоксикац≥њ орган≥зму ставитьс¤ л≥кувальна г≥первентил¤ц≥¤, що може бути викликана ≥нгал¤ц≥Їю карбогену або за допомогою п≥дключенн¤ хворого до апарата штучного диханн¤. ћетод вважаЇтьс¤ ефективним при гострих отруЇнн¤х токсичними речовинами, ¤к≥ в значн≥й м≥р≥ вид≥л¤ютьс¤ з орган≥зму через леген≥. ” кл≥н≥чних умовах доведена ефективн≥сть цього методу детоксикац≥њ при гострих отруЇнн¤х с≥рковуглецем (до 70% ¤кого вид≥л¤Їтьс¤ через леген≥), хлорованими вуглеводн¤ми, чадним газом. ќднак застосуванн¤ його значно обмежене тим, що тривала г≥первентил¤ц≥¤ неможлива у звТ¤зку з розвитком порушенн¤ газового складу кров≥ (г≥покапн≥¤) ≥ дихальний алкалоз.

—еред метод≥в штучноњ детоксикац≥њ орган≥зму можна вид≥лити три принципових ¤вища, на ¤ких вони заснован≥: д≥ал≥з, сорбц≥¤ й зам≥щенн¤.

ƒ≥ал≥з (в≥д. грецького dialysis Ц розкладанн¤, под≥л) Ц видаленн¤ низькомолекул¤рних речовин з розчин≥в колоњдних ≥ високомолекул¤рних речовин, засноване на властивост≥ нап≥впроникних мембран пропускати низькомолекул¤рн≥ речовини й ≥они, що в≥дпов≥дають по розм≥рам њхн≥м порам (до 50 нм) ≥ затримувати колоњдн≥ частки й макромолекули. –≥дину, що п≥ддають д≥ал≥зу, потр≥бно в≥докремити в≥д чистого розчинника (д≥ал≥зуючого розчину) в≥дпов≥дною мембраною, через ¤ку невелик≥ молекули й ≥они дифундують за законами загальноњ дифуз≥њ в розчинник ≥ при досить част≥й його зм≥н≥ майже ц≥лком в≥дд≥л¤ютьс¤ з д≥ал≥зованоњ р≥дини. ÷е ¤вище д≥ал≥зу вперше вивчене √ремом в 1862 р.

як нап≥впроникн≥ мембрани використовують природн≥ мембрани (серозн≥ оболонки) ≥ штучн≥ синтетичн≥ мембрани (целофан, купрофан та ≥н.). «датн≥сть р≥зних речовин проникати через пори цих мембран називаЇтьс¤ д≥ал≥забельн≥сто.

≤снуЇ велика розмањт≥сть прилад≥в дл¤ проведенн¤ д≥ал≥зу Ц д≥ал≥затори. ¬они побудован≥ по Їдиному принципу: два розчини розд≥лен≥ нап≥впроникною мембраною. ƒл¤ вит¤гу низькомолекул¤рних речовин з б≥олог≥чних р≥дин јбель в 1913 р. уперше застосував д≥ал≥з через трубочки з колод≥ю, створивши прототип апарата, названого Уштучна ниркаФ.  л≥н≥чний вар≥ант такого апарата, придатного дл¤ л≥куванн¤ хворих, запропонував  ольф в 1943 р., чим забезпечив можлив≥сть широкого застосуванн¤ методу гемод≥ал≥зу в медичн≥й практиц≥. ÷≥ апарати можна також застосовувати дл¤ зд≥йсненн¤ методу гемоф≥льтрац≥њ. ≤з ц≥Їю метою д≥ал≥зуючий розчин не використовуЇтьс¤, тому в≥дбуваЇтьс¤ ф≥льтрац≥¤ р≥дкоњ частини кров≥ через нап≥впроникну мембрану д≥ал≥затора. ўоб уникнути порушень водно-сольового обм≥ну одночасно у вену ввод¤ть плазмозам≥нн≥ препарати й електрол≥ти за даними лабораторних анал≥з≥в. ћетод гемоф≥льтрац≥њ знайшов широке застосуванн¤ дл¤ л≥куванн¤ ендогенноњ ≥нтоксикац≥њ при гостр≥й печ≥нково-нирков≥й недостатност≥, що прот≥каЇ з ¤вищами г≥перг≥дратац≥њ орган≥зму. ¬≥н може бути використаний дл¤ л≥куванн¤ важких отруЇнь ‘ќ—, хлорованими вуглеводн¤ми.

—орбц≥¤ (в≥д лат. sorbeo Ц поглинаю) Ц поглинанн¤ молекул газ≥в, пар≥в або розчин≥в поверхнею твердого т≥ла або р≥дини. “≥ло, на поверхн≥ ¤кого в≥дбуваЇтьс¤ сорбц≥¤, називають адсорбентом (сорбентом), адсорбован≥ речовини Ц адсорбтивом (адсорбатом). јдсорбц≥¤ речовин з розчин≥в деревним вуг≥лл¤м в≥дкрита рос≥йським х≥м≥ком “.≈.Ћовицем в 1785р. ¬ основному спостер≥гаЇтьс¤ ф≥зична адсорбц≥¤, при ¤к≥й молекули речовини Ц адсорбата збер≥гають свою структуру. ѕри х≥м≥чн≥й адсорбц≥њ утворюЇтьс¤ нова поверхнева х≥м≥чна сполука. јдсорбц≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ п≥д впливом р≥зноман≥тних сил: ван- дер-ваальсових, водневих, ≥онних, хелатних. “ип утвореного звТ¤зку ≥ њњ енерг≥¤ визначають константу дисоц≥ац≥њ всього комплексу.

ќсновний процес адсорбц≥њ в плазм≥ кров≥ зд≥йснюЇтьс¤ силами ¬ан-дер-¬аальса, ¤к≥ позбавлен≥ специф≥чност≥. “ому найб≥льшими сорбц≥йними властивост¤ми волод≥ють б≥лки, що мають найб≥льшу сумарну поверхню ≥з загальноњ площ≥ розд≥лу фаз Ц 8200 мкм 2 в 1 мкм 3 кров≥.

–озр≥зн¤ють б≥олог≥чн≥, рослинн≥ й штучн≥ сорбенти. ћайже вин¤ткова монопол≥¤ в процесах б≥олог≥чноњ сорбц≥њ належить альбум≥ну. —еред рослинних сорбент≥в найб≥льш попул¤рним Ї деревне вуг≥лл¤, уперше використане в 1914 р. по ≥дењ академ≥ка Ќ.ƒ.«ел≥нського в противогаз≥. ¬ останн≥ роки дл¤ техн≥чних ≥ б≥олог≥чних ц≥лей створено багато синтетичних сорбент≥в.

«ам≥щенн¤ Ц процес зам≥щенн¤ б≥олог≥чноњ р≥дини, що м≥стить токсичн≥ речовини, ≥ншою под≥бноњ њй б≥олог≥чною р≥диною або штучним середовищем з метою виведенн¤ токсичних речовин з орган≥зму.

Ќайб≥льше поширенн¤ одержало кровопусканн¤, в≥доме з незапамТ¤тних час≥в ¤к зас≥б зниженн¤ концентрац≥њ токсичних речовин в орган≥зм≥, з наступною компенсац≥Їю випущеного обс¤гу донорською кровТю (операц≥¤ зам≥щенн¤ кров≥). ¬ останн≥ роки п≥двищивс¤ ≥нтерес до виведенн¤ з орган≥зму з метою детоксикац≥њ л≥мфи (л≥мфоре¤) з наступним введенн¤м електрол≥тних ≥ б≥лкових розчин≥в дл¤ компенсац≥њ њхн≥х неминучих втрат.

—еред багатьох метод≥в позаниркового очищенн¤ орган≥зму перитонеальний д≥ал≥з вважаЇтьс¤ найб≥льш простим ≥ загальнодоступним. ўе в 1924 р. √антер дов≥в можлив≥сть видаленн¤ ≥з кров≥ токсичних речовин при промиванн≥ черевноњ порожнини. Ќезабаром метод був застосований у кл≥н≥ц≥. ќднак небезпека розвитку перитон≥ту, в≥дзначена багатьма досл≥дниками, довго перешкоджала широкому поширенню цього методу детоксикац≥њ орган≥зму. Ћише з 50-х рок≥в у звТ¤зку з використанн¤м антиб≥отик≥в перитонеальний д≥ал≥з починаЇ застосовуватис¤ в кл≥н≥чн≥й практиц≥. ” цей час в≥н Ї одним з основних х≥рург≥чних метод≥в штучного очищенн¤ орган≥зму при р¤д≥ гострих екзогенних отруЇнь.

≤снуЇ два види перитонеального д≥ал≥зу Ц безперервний ≥ переривчастий. ћехан≥зми дифуз≥йного обм≥ну в обох методах однаков≥, в≥др≥зн¤ютьс¤ вони т≥льки техн≥кою виконанн¤. Ѕезперервний д≥ал≥з проводитьс¤ через два катетери, уведених у черевну порожнину. „ерез один катетер р≥дину ввод¤ть, а через ≥нший вона видал¤Їтьс¤. ѕереривчастий метод пол¤гаЇ в пер≥одичному заповненн≥ черевноњ порожнини спец≥альним розчином обс¤гом близько 2 л, що п≥сл¤ експозиц≥њ видал¤Їтьс¤. ƒ≥ал≥з заснований на т≥м, що очеревина маЇ досить велику поверхню (близько 20 000 см 2), що представл¤Ї собою нап≥впроникну мембрану.

ѕри отруЇнн≥ барб≥туратами й ≥ншими токсичними речовинами, що волод≥ють властивост¤ми кислот, оптимальним Ї г≥пертон≥чний д≥ал≥зуючий розчин (350Ц850 мосм/л) з лужним pЌ (7,5Ц8,4). ƒл¤ виведенн¤ з орган≥зму ам≥назину й ≥нших токсичних речовин, що волод≥ють властивост¤ми слабкоњ основи, краще застосовувати д≥ал≥зуюч≥ розчини з п≥двищеним осмотичним тиском (350 Ц 750 мосм/л) при слабокислому pЌ (7,1Ц7,25), що також створюЇ ефект У≥онноњ пасткиФ.

¬становлено, що зниженн¤ артер≥ального тиску не впливаЇ на значенн¤ кл≥ренсу токсичних речовин у процес≥ операц≥њ. ÷ей факт значно розширюЇ можливост≥ застосуванн¤ перитонеального д≥ал≥зу в кл≥н≥ц≥ ≥ Ї вагомою перевагою.

” кл≥н≥чн≥й практиц≥ операц≥¤ перитонеального д≥ал≥зу проводитьс¤ ¤к екстренний дез≥нтоксикац≥йний зах≥д при будь-¤кому вид≥ гострих УекзогеннихФ отруЇнь, ¤кщо отримано достов≥рне лабораторне п≥дтвердженн¤ на¤вност≥ токсичноњ концентрац≥њ х≥м≥чноњ речовини в орган≥зм≥. ѕротипоказанн¤ми до проведенн¤ перитонеального д≥ал≥зу Ї виражений спаЇчний процес у черевн≥й порожнин≥ й великий строк ваг≥тност≥. ѕри важких отруЇнн¤х, що супроводжуютьс¤ розвитком екзотоксичного шоку, що виключаЇ можлив≥сть застосуванн¤ форсованого д≥урезу, гемод≥ал≥зу й операц≥њ детоксикац≥йноњ гемосорбц≥њ, перитонеальний д≥ал≥з Ї практично Їдиним методом активного виведенн¤ токсичноњ речовини з орган≥зму. ћетодика операц≥њ нескладна. ѕ≥сл¤ нижче серединноњ лапаротом≥њ в передню черевну ст≥нку вшивають спец≥альну гумову ф≥стулу з роздувною ф≥ксуючою манжеткою. „ерез ф≥стулу в черевну порожнину в напр¤мку малого таза ввод¤ть спец≥альний перфорований гумовий або пол≥етиленовий катетер, зовн≥шн≥й к≥нець ¤кого герметично зТЇднують ≥з системою апарата дл¤ перитонеального д≥ал≥зу, що складаЇтьс¤ з металевоњ ст≥йки, двол≥трових банок системи Ѕоброва й систем V-образних трубок.

ƒл¤ д≥ал≥зу використають стандартний розчин електрол≥т≥в наступного складу:  —1 0,3 г, NaCl 8,3 г, MgCl 2 0,1 г, —а—1 2 0,3 г, глюкози 6 г на 1 л води. ќдномоментно в черевну порожнину ввод¤ть до 2 л розчину електрол≥т≥в з додаванн¤м 500 000 ќƒ пен≥цил≥ну й 1000 ќƒ гепарину; pЌ розчину встановлюють залежно в≥д реакц≥њ токсичноњ речовини (кислий або лужний) додаванн¤м до складу д≥ал≥зуючого розчину глюкози (5% розчин) або г≥дрокарбонату натр≥ю (2 Ц 4% розчин).

ƒ≥ал≥зуюч≥ розчини перед введенн¤м у черевну порожнину п≥д≥гр≥вають до температури 37Ц37,5∞—, а при г≥потерм≥њ у хворого Ц до 39Ц40∞—, що Ї ефективним засобом у боротьб≥ ≥з цим ускладненн¤м. –озчин з п≥двищеною температурою спри¤Ї зб≥льшенню швидкост≥ дифуз≥њ токсичноњ речовини в перитонеальну р≥дину внасл≥док посиленн¤ кровооб≥гу в очеревин≥. ѕ≥сл¤ 20-хвилинноњ експозиц≥њ д≥ал≥зуючий розчин видал¤ють ≥з черевноњ порожнини за принципом сифона.

ѕ≥сл¤ видаленн¤ вс≥Їњ к≥лькост≥ д≥ал≥зуючоњ р≥дини цикл перитонеального д≥ал≥зу повторюють. “ривал≥сть д≥ал≥зу (число зм≥н д≥ал≥зуючого розчину) у кожному конкретному випадку ≥ндив≥дуальна й залежить в≥д динам≥ки кл≥н≥чноњ картини отруЇнн¤ й ви¤вленн¤ токсичноњ речовини у вилучен≥й ≥з черевноњ порожнини р≥дини.

ѕри проведенн≥ перитонеального д≥ал≥зу хворим у коматозному стан≥ введенн¤ в черевну порожнину 2 л р≥дини приводить до обмеженн¤ рухливост≥ д≥афрагми, п≥двищенню њњ р≥вн¤ й зниженню життЇвоњ Їмност≥ леген≥в. ѕог≥ршенн¤ легеневоњ вентил¤ц≥њ в процес≥ тривалого перитонеального д≥ал≥зу створюЇ додатков≥ умови дл¤ розвитку пневмон≥њ. ƒл¤ проф≥лактики цих ускладнень хворим потр≥бно надавати нап≥вгоризонтальне положенн¤ п≥д кутом 10Ц15∞ з п≥дн¤тим головним к≥нцем л≥жка. ƒо повного виходу з коматозного стану д≥ал≥з повинен проходити при штучн≥й вентил¤ц≥њ леген≥в.

≈фективн≥сть операц≥њ перитонеального д≥ал≥зу оц≥нюють по динам≥ц≥ кл≥н≥чноњ симптоматики ≥нтоксикац≥њ й по кл≥ренс≥ токсичноњ речовини. ƒл¤ розрахунку кл≥ренсу в кл≥н≥чн≥й практиц≥ користуютьс¤ наступною формулою:

де   Ч кл≥ренс, мл/хв; — др Ч концентрац≥¤ токсичноњ речовини в д≥ал≥зуюч≥й р≥дин≥, мг/л; V Ц обТЇм д≥ал≥зуючоњ р≥дини, мл; — кр Ц концентрац≥¤ токсичноњ речовини в кров≥, мг/л; “ Ц час знаходженн¤ д≥ал≥зуючоњ р≥дини в черевн≥й порожнин≥, хв.

ѕри правильному техн≥чному виконанн≥ операц≥њ в умовах звичайноњ операц≥йноњ серйозних ускладнень не спостер≥гаЇтьс¤. явища перитон≥зму при використанн≥ г≥пертон≥чних розчин≥в, електрол≥тн≥ порушенн¤ у вигл¤д≥ г≥покал≥Їм≥њ нос¤ть тимчасовий характер ≥ легко усуваютьс¤ в≥дпов≥дною корегуючою терап≥Їю.

√емод≥ал≥з, проведений у ранн≥й токсикогенн≥й фаз≥ гострих отруЇнь ≥з метою виведенн¤ з орган≥зму токсичних речовин, що викликали отруЇнн¤, одержав назву Уранн≥й гемод≥ал≥зФ. …ого ефективн≥сть обумовлена насамперед здатн≥стю токсичноњ речовини до в≥льного проходженн¤ ≥з кров≥ через пори целофановоњ мембрани д≥ал≥затора в д≥ал≥зуючу р≥дину.

” наш час ранн≥й гемод≥ал≥з широко застосовуЇтьс¤ при важких отруЇнн¤х барб≥туратами, сполуками важких метал≥в ≥ мишТ¤ку, дихлоретаном, метиловим спиртом, етиленгл≥колем, ‘ќ—, х≥н≥ном ≥ р¤дом ≥нших токсичних речовин, що мають менше практичне значенн¤.

”же на рубеж≥ XVIIIЦXIX стол≥ть розвиток х≥м≥њ й б≥олог≥њ дозвол¤ло запропонувати дл¤ л≥кувальних ц≥лей р¤д х≥м≥чних препарат≥в, антидотна д≥¤ ¤ких була повТ¤зана з≥ знешкодженн¤м токсичних речовин неорган≥чного р¤ду (кислоти, лугу й ≥н.) шл¤хом реакц≥њ х≥м≥чноњ нейтрал≥зац≥њ й перетворенн¤ њх у нерозчинн≥ сол≥, а орган≥чних речовин (алкалоњди, б≥лков≥ токсини й ≥н.) Ц з допомогою процесу адсорбц≥њ на рослинному вуг≥лл≥.

Ћ≥кувальна ефективн≥сть цих метод≥в строго обмежувалас¤ можлив≥стю впливу на токсичн≥ речовини, що перебувають у шлунково-кишковому тракт≥. “≥льки пор≥вн¤но недавно, 20 Ц 30 рок≥в тому, в≥дкрилас¤ можлив≥сть використанн¤ нових б≥ох≥м≥чних протиотрут, здатних впливати на токсичну речовину, що перебуваЇ у внутр≥шн≥м середовищ≥ орган≥зму: у кров≥, паренх≥матозних органах ≥ ≥н.

ƒокладне вивченн¤ процес≥в токсикок≥нетики х≥м≥чних речовин в орган≥зм≥, шл¤х≥в њхн≥х б≥ох≥м≥чних перетворень ≥ реал≥зац≥њ токсичноњ д≥њ дозвол¤Ї в наш час б≥льш реально оц≥нити можливост≥ антидотноњ терап≥њ й визначити њњ значенн¤ в р≥зн≥ пер≥оди гострих захворювань х≥м≥чноњ ет≥олог≥њ.

1. јнтидотна терап≥¤ збер≥гаЇ свою ефективн≥сть т≥льки в ранн≥й токсикогенн≥й фаз≥ гострих отруЇнь, тривал≥сть ¤коњ р≥зна й залежить в≥д токсикок≥нетичних особливостей даноњ токсичноњ речовини. Ќайб≥льша тривал≥сть ц≥Їњ фази й, отже, строк≥в антидотноњ терап≥њ в≥дзначаЇтьс¤ при отруЇнн¤х сполуками важких метал≥в (8Ц12 д≥б), найменша Ц при вплив≥ на орган≥зм високотоксичних ≥ швидкометабол≥зуючих сполук, наприклад ц≥ан≥д≥в, хлорованих вуглеводн≥в ≥ ≥н.

2. јнтидотна терап≥¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ високою специф≥чн≥стю й тому може бути використана т≥льки за умови достов≥рного кл≥н≥ко-лабораторного д≥агнозу даного виду гостроњ ≥нтоксикац≥њ. ” противному випадку при помилковому введенн≥ антидота у велик≥й доз≥ може ви¤витис¤ його токсичний вплив на орган≥зм.

3. ≈фективн≥сть антидотноњ терап≥њ значно знижена в терм≥нальн≥й стад≥њ гострих отруЇнь при розвитку важких порушень системи кровооб≥гу й газообм≥ну, що вимагаЇ одночасного проведенн¤ необх≥дних реан≥мац≥йних заход≥в.

4. јнтидотна терап≥¤ в≥д≥граЇ ≥стотну роль у проф≥лактиц≥ стан≥в незворотност≥ при гострих отруЇнн¤х, але не робить л≥кувального впливу при њхньому розвитку, особливо в соматогенн≥й фаз≥ захворювань.

—еред численних л≥карських засоб≥в, запропонованих у р≥зний час ≥ р≥зних автор≥в ¤к специф≥чн≥ протиотрути (антидот≥в) при гострих отруЇнн¤х р≥зними токсичними речовинами, можна вид≥лити 4 основн≥ групи. ѕрепарати, що впливають на ф≥зико-х≥м≥чний стан токсичноњ речовини в шлунково-кишковому тракт≥ (х≥м≥чн≥ протиотрути контактноњ д≥њ). „исленн≥ х≥м≥чн≥ протиотрути в цей час практично втратили своЇ значенн¤ через р≥зку зм≥ну УноменклатуриФ х≥м≥чних речовин, що викликають отруЇнн¤, ≥ значноњ конкуренц≥њ з боку метод≥в прискореноњ евакуац≥њ отрут з≥ шлунка за допомогою промиванн¤ через шлунковий зонд. ѕромиванн¤ шлунка Ї найб≥льш простим, завжди доступним ≥ над≥йним способом зниженн¤ резорбц≥њ токсичних речовин при пероральному шл¤ху њхнього надходженн¤. «бер≥гаЇ своЇ значенн¤ застосуванн¤ усередину ¤к неспециф≥чний сорбент активованого вуг≥лл¤, 1 г ¤кого адсорбуЇ до 800 мг морф≥ну, 700 мг барб≥талу, 300Ц350 мг ≥нших барб≥турат≥в ≥ алкоголю. ” ц≥лому цей метод л≥куванн¤ отруЇнь у цей час в≥днос¤ть до групи метод≥в штучноњ детоксикац≥њ за назвою Угастро≥нтестинальна сорбц≥¤Ф.

ѕрепарати, що спричин¤ють специф≥чну ф≥зико-х≥м≥чну д≥ю на токсичн≥ речовини в гуморальному середовищ≥ орган≥зму (х≥м≥чн≥ протиотрути парентеральноњ д≥њ). ƒо цих препарат≥в в≥днос¤тьс¤ т≥олов≥ сполуки (ун≥т≥ол), застосовуван≥ дл¤ л≥куванн¤ гострих отруЇнь сполуками важких метал≥в ≥ мишТ¤ку, ≥ хелеутворююч≥ (сол≥ етиленд≥ам≥нотетраоцтовоњ кислоти Ц ≈ƒ“ј, тетацин), використовуван≥ дл¤ утворенн¤ в орган≥зм≥ нетоксичних сполук (хелат≥в) ≥з сол¤ми де¤ких метал≥в (свинцю, кобальту, кадм≥ю й ≥н.).

ѕрепарати, що забезпечують виг≥дну зм≥ну метабол≥зму токсичних речовин в орган≥зм≥ або напр¤мку б≥ох≥м≥чних реакц≥й, у ¤ких вони беруть участь. ÷≥ препарати не впливають на ф≥зико-х≥м≥чний стан самоњ токсичноњ речовини. ÷¤ найб≥льш велика група Ц Уб≥ох≥м≥чн≥ протиотрутиФ, серед ¤ких найб≥льше кл≥н≥чне застосуванн¤ в наш час знаход¤ть реактиватори хол≥нестерази (оксими) Ц при отруЇнн¤х ‘ќ—, метиленовий син≥й Ц при отруЇнн¤х метгемоглоб≥нутворюючими сполуками, етиловий алкоголь Ц при отруЇнн¤х метиловим спиртом ≥ етиленгл≥колем, налорф≥н Ц при отруЇнн¤х препаратами оп≥ю, антиоксиданти Ц при отруЇнн¤х чотирихлористим вуглецем.

ѕрепарати, що про¤вл¤ють л≥кувальний ефект у силу фармаколог≥чного антагон≥зму з д≥Їю токсичних речовин на т≥ сам≥ функц≥ональн≥ системи орган≥зму (фармаколог≥чн≥ протиотрути). ” кл≥н≥чн≥й токсиколог≥њ найб≥льш широко використовуЇтьс¤ фармаколог≥чний антагон≥зм м≥ж атроп≥ном ≥ ацетилхол≥ном при отруЇнн¤х ‘ќ—, м≥ж прозерином ≥ пах≥карп≥ном, хлоридом кал≥ю й серцевими гл≥козидами. ÷е дозвол¤Ї блокувати багато небезпечних симптом≥в отруЇнн¤ даними препаратами, але р≥дко приводить до л≥кв≥дац≥њ вс≥Їњ кл≥н≥чноњ картини ≥нтоксикац≥њ, тому що зазначений антагон≥зм звичайно ви¤вл¤Їтьс¤ неповним.  р≥м того, препарати Ц фармаколог≥чн≥ антагон≥сти в силу њхньоњ конкурентноњ д≥њ повинн≥ застосовуватис¤ в досить великих дозах, щоб перевищити концентрац≥ю в орган≥зм≥ токсичноњ речовини.

Ѕ≥ох≥м≥чн≥ й фармаколог≥чн≥ протиотрути не зм≥нюють ф≥зико-х≥м≥чного стану токсичноњ речовини й не вступають ≥з ним н≥ в ¤кий контакт. ќднак специф≥чний характер њх патогенетичного л≥кувального ефекту зближуЇ њх ≥з групою х≥м≥чних протиотрут, що обумовлюЇ можлив≥сть застосуванн¤ в комплекс≥ за назвою Успециф≥чна антидотна терап≥¤Ф.

«астосуванн¤ метод≥в детоксикац≥њ при хрон≥чних отруЇнн¤х маЇ своњ характерн≥ риси, ¤к≥ залежать в≥д своЇр≥дних умов формуванн¤ хрон≥чних хвороб при дан≥й патолог≥њ.

ѕо-перше, оск≥льки при хрон≥чних отруЇнн¤х звичайно спостер≥гаЇтьс¤ депонуванн¤ токсичних речовин, тобто њхн≥й м≥цний звТ¤зок з орган≥чними або неорган≥чними структурами кл≥тин ≥ тканин, виведенн¤ њх з орган≥зму вкрай утруднено. ѕри цьому найпоширен≥ш≥ методи прискореного очищенн¤ орган≥зму, так≥, ¤к гемод≥ал≥з ≥ гемосорбц≥¤, ви¤вл¤ютьс¤ неефективними.

ѕо-друге, основне м≥сце в л≥куванн≥ хрон≥чних отруЇнь займаЇ застосуванн¤ л≥карських препарат≥в, що впливають на поступлений в орган≥зм ксеноб≥отик ≥ продукти його метабол≥зму, тобто своЇр≥дна х≥м≥отерап≥¤, що маЇ основним обТЇктом свого впливу токсичний агент. ” склад≥ зазначеноњ х≥м≥отерап≥њ варто вид≥лити дв≥ основн≥ групи: специф≥чн≥ засоби антидотноњ детоксикац≥њ й препарати дл¤ неспециф≥чноњ патогенетичноњ ≥ симптоматичноњ терап≥њ.

ƒо першоњ групи в≥днос¤тьс¤ комплексоутворююч≥ сполуки Ц сол≥ ам≥ноалк≥лпол≥карбонових кислот (тетацин ≥ пентацин), ефективн≥ при отруЇнн¤х свинцем, марганцем, н≥келем, кадм≥Їм, ≥ сол≥ ам≥ноалк≥лпол≥фосфонових кислот (фосф≥цин ≥ пентафосцин), що прискорюють виведенн¤ берил≥ю, урану, свинцю.  р≥м того, дит≥оли (ун≥т≥ол, сукцимер, пен≥цилам≥н) про¤вл¤ють своњ захисн≥ властивост≥ при хрон≥чних отруЇнн¤х ртуттю, мишТ¤ком, свинцем, кадм≥Їм.

” д≥њ вс≥х комплексоутворюючих сполук багато загального, повТ¤заного з њхньою виб≥рковою здатн≥стю захоплювати ≥ видал¤ти у звТ¤заному вид≥ ≥з сечею багато токсичних метал≥в ≥ металоњди. ƒл¤ цього њх застосовують довгостроково (1Ц2 м≥с¤ц≥) повторними курсами, що веде до зменшенн¤ вм≥сту цих речовин в орган≥зм≥ й симптоматики отруЇнн¤.

ƒо другоњ групи в≥днос¤тьс¤ численн≥ л≥карськ≥ засоби, широко застосовуван≥ дл¤ загальноњ дез≥нтоксикац≥йноњ терап≥њ при р≥зних захворюванн¤х.

“ак, курси л≥куванн¤ аскорб≥новою кислотою зменшують про¤в токсичноњ д≥њ де¤ких метал≥в Ц свинцю, хрому, ванад≥ю; в≥там≥н≥в групи ¬ с глюкозою Ц хлорованих вуглеводн≥в та ≥н.

ѕри марганцев≥й ≥нтоксикац≥њ ≥з синдромом парк≥нсон≥зму усп≥шно застосовуЇтьс¤ L -дофа, у результат≥ чого у хворих п≥дсилюЇтьс¤ утворенн¤ норадренал≥ну, пол≥пшуютьс¤ мТ¤зовий тонус, хода, мова.